Був у мене випадок з охоронцем у торговому центрі, він мені запам’ятався надовго. Ця людина ходила за мною по п’ятах скрізь, де тільки можна. Мені навіть стало якось ніяково від того, що мене буквально переслідують. Могла тільки, вибачте мені, в туалеті почуватися безпечно.
Розповідаю. Рано-вранці мені захотілося піти в ТЦ магазин, вирішила влаштувати собі шопінг, та й продуктів заодно якихось прикуплю. Зустріла ще на касі подругу, виявилося, що вона теж прямує до відділу з одягом та ми пішли туди разом.
Вона в мене запитала: «Ти собі що братимеш?».
Відповідаю: «Поки не знаю, я собі виділила невелику суму, а там подивимося».
Потім вона помітила сукню та захотіла приміряти.
Кажу їй: «Іди приміряй, я тут почекаю».
Сукня підійшла ідеально та вона її купила.
Я помітила чудову теплу кофту.
Пізніше до дверей магазину підійшов охоронець й уважно стежив за нами. Від хвилювання я почала часто на нього обертатися.
Він, подумавши, що хочу вкрасти кофту, підійшов до мене та почав наїжджати:
«У тебе що, грошей із собою нема? Надумала тут крадіжкою зайнятися?
До нас підійшла моя подруга:
«Вибачте, але вона не краде, а просто хоче приміряти кофту».
«А тебе сюди взагалі ніхто не кликав! Я впевнений, що вона злодійка!», гукнув чоловік.
«Ми можемо подивитися по камерах, чи маєте ви рацію чи ні. Я ось гадаю, що вам просто зайнятися нічим та спеціально за нами стежили», продовжила подруга.
«Це моя робота! Я маю на це право!», знов крикнув охоронець.
У цей момент до нас підійшов адміністратор ТЦ, який силою відтягнув від мене цього божевільного.
Потім він вибачився перед нами, поговоривши перед цим із чоловіком:
«Прошу вибачення за незручності. Більше ця людина тут не працюватиме, йому давно вже час на пенсію».
Коли ми виходили з ТЦ, до нас знову підійшов охоронець та особисто вибачився переді мною.
Досі не можу зрозуміти, навіщо приймати на роботу таких людей. Такою справою має займатися молодий хлопець років тридцяти, я вважаю, у якого з головою все гаразд.
