Ми з чоловіком недавно відсвяткували наше весілля, багато зусиль доклали, аби свято було гарним, всім запам’яталося. Але зі своєю рідною тіткою та її чоловіком мені зараз зовсім спілкуватися не хочеться.
Мешкаємо ми з чоловіком у сусідніх селах, але весілля вирішили організувати у моєму селі. Гостей запросили небагато, лише найближчих родичів, звісно мою тітку з чоловіком теж запросили. Після отримання запрошення Галина Іванівна одразу почала нам телефонувати та висувати якісь умови.
Почалося все з того, що мешкають вони у сусідньому місті, автобуси до нас у село ходять погано, власної машини в них немає, тому не знають, як зможуть до нас приїхати та й чи взагалі зможуть, а на весілля потрапити хочеться, все ж таки рідна племінниця заміж виходить. Мені довелося просити батька, щоб він власною машиною привіз Галину Іванівну з міста напередодні.
Але ж вона не може піти на таку подію негарна, тому попросила, аби я домовилася, щоб дівчина, яка буде робити мені весільну зачіску та макіяж, причепурила її також. Це було не дуже зручно, проте я домовилась, оплачувати послуги довелося мені.
Святкували ми у сільському клубі. Галина Іванівна весь вечір розповідала, що столи не правильно сервіровані, в місті по-іншому, їжа несмачна, проста, це ж свято, а вишуканих страв немає, от у місті смачно готують. Тамада дуже хороший був, його у нас на всі свята запрошують, проте тітці знову не сподобалось, конкурси нецікаві, побажання банальні.
Галина Іванівна з чоловіком ночувати залишилися в моєї мами, бо гостям потрібно було десь спати, а звісно, що ніяких готелів у селі немає, довелося всіх родичів залучити. Тітка спати на дивані відмовилась, втомилася за день та й спина болить, мої батьки їй своєю спальнею поступилися. На другий день тітка відмовилася переодягатися та брати участь у наших традиційних розвагах, в місті вже давно так не роблять. А коли виносили блини, то залишили нам із чоловіком найменшу купюру.
Ввечері ми викликали Галині Іванівні таксі, тому що автобус був лише на ранок, а ще раз залишитися ночувати вони з чоловіком не захотіли. Найбільше розчарування чекало нас із чоловіком, коли ми підраховували гроші, які подарували гості. Виявилося, що тітка поклала у конверт лише тисячу гривень.
Я не знаю, чому мої родичі так вчинили. Ми стільки зусиль потратили, щоб все організувати, аби кожному було зручно, весело, смачно. Я стільки уваги приділила своїй родичці, а вона звела всі мої зусилля нанівець. Мені від такого ставлення рідні дуже прикро.
