Одного разу я гуляла зі своїм сином на дитячому майданчику та він випадково знайшов паспорт. Я дуже здивувалася, що така важлива річ загубилася саме в цьому місці. Паспорт, до речі, американський.
Мені змалку батьки завжди говорили триматися якомога далі від таких втрачених речей. Тому, що можна очікувати чого завгодно від людини, яка це втратила, раптом вона скаже, що не втрачала нічого та що це ви вкрали, а потім звернеться до суду й тоді у вас почнуться великі неприємності.
Але цього разу мені щиро хотілося допомогти цій людині. На щастя, у паспорті був листочок із записаним номером телефону, швидше за все, власник розумів, що може втратити важливий документ.
З великою впевненістю зателефонувала, але слухавку взяла дівчина, представившись секретарем. Я відразу зрозуміла, що чоловік чи начальник компанії, чи її колега.
Пояснивши всю ситуацію, мені призначили зустріч та сказали прийти через день. На подив мене не питали, де я знайшла паспорт, звідки він взагалі в мене, чи не брешу я про це. Мені просто взяли й повірили, начебто це відбувалося вже неодноразово.
Я приїхала у призначений час. Будівля була досить великою, як я раніше про неї не знала, не розумію. На вході мене одразу впізнали та сказали пройти на п’ятий поверх, там мене зустріне власник паспорта. До речі, це міжнародна компанія, яка займається розробкою програмного забезпечення, дуже популярна.
Чоловік виявився доброзичливою людиною, подякував мені за те, що повернула йому паспорт. Він його втратив зовсім випадково, навіть одразу не зрозумів, як це сталося. А на майданчику був, бо водив туди свою дочку, їй там подобається гуляти та гратися.
Після зустрічі я отримала дуже велику винагороду. Мені виписали чек на кругленьку суму, ще подарували новий ноутбук, від якого я хотіла відмовитися, але на цьому наполягав Гаррі Сміт та тому довелося прийняти подарунок. А ще він дав свій номер телефону, раптом мені знадобиться їхня допомога.
З того дня я не могла заспокоїтись через велику суму грошей, яку отримала за звичайне повернення паспорта. Можливо це прозвучить для когось безглуздо чи смішно, але на частину грошей я прикупила іграшок та одяг для дочки Гаррі Сміта. Зателефонувала йому та попросила про зустріч на тому ж майданчику, де він втратив паспорт. Дівчинка була в захваті, не могла натішитися. А от її батько був трохи шокований моїм вчинком, сказав, що інший витратив би таку суму не на дитячі речі, а, наприклад, на машину чи будинок. Ні, я не така, краще нехай ці гроші підуть або на благодійність, або в дитячі будинки, або навіть на його дочку. В мене й так все є, не скаржуся.
Якби ця історія закінчилася саме на цьому моменті, але ні. Мій син зараз розпочинає своє навчання в університеті, вступив на IT–фахівця. Можливо, це збіг такий, але так вийшло, що Гриша зі школи цікавиться комп’ютерами. Так от цей університет вирішив влаштувати екскурсію по тій самій компанії, начальником якої є Гаррі Сміт. Поки мій син там був, він його впізнав серед натовпу та вирішив поговорити з приводу працевлаштування в їхню компанію. Гриша був на сьомому небі від щастя, але оскільки тільки почав більш поглиблено вивчати програмування, на якийсь час відмовився та погодився на додаткове навчання.
Я теж була дуже рада за свого сина. Майбутнє йому однозначно забезпечене. А що стосується мене, то з Гаррі я тепер на «ти». Може це доля вирішила зробити мені такий подарунок, не знаю. Все ж таки добре, що вирішила зробити таку добру справу. Я щаслива, маючи зараз чудового чоловіка, успішного сина та чарівну дочку.
