Моя мама аж надто сильно любить та піклується про мого сина. Раніше мені подобалося, що вона завжди пропонує забрати внука собі на вихідні, хоче бути з ним завжди, коли ми з чоловіком зайняті, приїжджає за першим дзвінком, аби тільки порозважати його, купує багато різних іграшок, одягу та подарунків.
Але зараз це перейшло всі межі, адже нещодавно наш син назвав мою маму не “бабуся” а “мамочка”. Це ненормально, що вона з ним робить? Він не слухає нас, краще солодке з полиць, коли я не даю, бо вона йому дозволяє все. Хамить нам з чоловіком, кричить на нас, не слухає зовсім, а коли сваримо його, то дзвонить до моєї мами й жаліється на нас, а вона відразу хоче приїжджати і забирати його до себе в село.
Одного разу наш син навіть втік з дому, ми шукали його весь день, а виявилося що він у моєї мами, але коли ми їй телефонували, то вона це заперечувала! Не хотіла, щоб ми знали, а ми мусили їхати до неї, щоб перевірити.Я не розумію, коли він так встиг звикнути до неї, чому тепер лише бабуся для нього авторитет, а батьки – ніхто?
Пробувала говорити з мамою, та де там, вона все заперечує, каже, що я втомилася на роботі й потребую відпочинку. Ну і звісно ж, знову пропонує посидіти з нашим сином, якщо кудись поїдемо чи будем зайняті. Тоді я прийняла рішення, що потрібно заборонити їм спілкуватися, так ось уже чотири місяці наш син не спілкується зі своєю бабусею, але зате він хоча б почав нас слухати. Але він сумує, та й і мама образилась.
Ну, а що я мала зробити? Який ще тут є вихід з ситуації?
