Ми з братом близнюки, але доросле життя склалося так, що я переїхав із нашого маленького містечка працювати до Одеси, згодом одружився, так і залишився мешкати у місті. Мій брат Євген поїхав на заробітки до Чехії, там побудував кар’єру та родину.
Бачилися ми дуже рідко, в основному спілкувалися телефоном, добре у наш час виручають месенджери та відеозв’язок. Але цього літа у нашої мами ювілей 60 років, тому ми вирішили зустрітися у батьків всією родиною.
Домовилися, що ми з дружиною поїдемо до батьків, а брат із жінкою приєднаються до нас пізніше. Їм потрібно було затриматися у місті, вирішити кілька невідкладних питань. Аби вони не витрачали зайвих коштів, я запропонував пожити у нашій квартирі, все одно ми вже поїхали до батьків. На тому і домовились.
Через кілька днів дружині зателефонувала сусідка, під час розмови з нею дружина виглядала доволі стурбовано, а після закінчення бесіди сміялася хвилин п’ять. Я не розумів, що відбувається.
-Що, любий, зраджуєш мені?! – реготала дружина. – Не встигла я поїхати до батьків, а ти вже іншу довгоногу красуню до нас додому привів? Розлучатися будемо?
Лише тоді я почав розуміти, що відбувається. Пильна сусідка не змогла відрізнити мене від брата, а от дружину його роздивилася добре, тому й не втрималася, щоб не зателефонувати моїй Тетяні, а дружина вирішила їй підіграти. Ввечері ми вже всією великою родиною сміялися над цим випадком.
Через тиждень ми всі повернулися у місто у нашу квартиру. Не буду описувати обличчя сусідки, коли вона якось ввечері побачила нас всіх чотирьох разом. Звісно, що вона образилася, та потім тривалий час навіть не віталася із нами. Проте, сподіваюсь, що й висновки зробила правильні.
