-Ти дійсно збираєшся туди піти? – Максим здивовано дивився, як дружина закінчувала чепуритися перед дзеркалом.
-Так, чому ні? – відповіла Наталя. – Це ж зустріч випускників.
-А ти пам’ятаєш, як тебе ображали?
Наталя затрималася біля дзеркала, її щоки стали рожевими. Так, вона все пам’ятала. Лагідну та тендітну дівчину, яка росла з бабусею, однокласники одразу призначили дівчинкою для знущання та насмішок. А підлітковий вік лише підлив масла у вогонь. Наталя була худа, найвища у класі серед дівчат, надивившись японської анімації, що була тоді на піку популярності, перефарбувала волосся у рожевий колір. Бабусю викликали до директора. Вдома вони намагалися повернути волоссю природний колір, але воно стало фіолетово-зеленим. Не потрібно й казати, що тільки лінивий не повправлявся у жартах з цього приводу. Ввечері у салоні майстриня зробила їй зачіску а-ля “їжачок після тифу”. Найбільше з того, що сталося потішалася Поліна, брюнетка з довгим волоссям до поясу, лідерка у класі. Вона не забула згадати цей випадок і на випускному вечорі.
Наталя ласкаво обняла чоловіка за плечі.
-Вгадай, де я провела сьогодні цілий день? У салоні краси! Минуло багато часу, від тої сірої мишки, вже давно не залишилося й сліду.
Максим дивився на впевнену у собі яскраву блондинку з блакитними очима, одягнену у модну сукню та туфлі на високих підборах. Він багато разів бачив, як чоловіки проводжають поглядом його дружину.
О дванадцятій годині ночі йому зателефонувала Наталя.
-Можна ми усі разом зараз приїдемо до нас на дачу продовжувати святкувати? – весело запитала дружина.
-Можна звичайно. І Поліна? – здивувався Максим.
-Я тобі усе розповім, хоча й сам побачиш. Дякую! – відповіла дружина.
Весела компанія продовжувала святкувати до ранку. У кожного була своя історія, кожному хотілося поділитися. Лише одна дівчина у старих джинсах та вже з давно немодною зачіскою залишалася осторонь. Колись яскраву брюнетку та нахабну Поліну було не впізнати.
-Фірма її батька збанкрутіла, а дівчина надіялася лише на тата, освіту не отримала, зараз працює кондуктором у тролейбусі. Хто б міг подумати. Мені її, навіть, шкода, – тихенько розповідала Наталя чоловікові.
-Дякую, що ти у мене є. Ще на випускному, завдяки твоїй турботі, я зрозуміла, що варта найкращого. Ця віра у себе дорого вартує.
Максим нічого не відповів дружині, для нього вона завжди була із префіксом “най-” найдорожчою, найособливішою, найпривабливішою жінкою.
