Тиждень тому мене звільнили з роботи..Я працювала маркетологом в рекламній компанії п’ять років. Віддала стільки часу, нервів та енергії, завжди відповідально відносилася до завдань, ніколи не підводила. Та я навіть не запізнилася ні разу за стільки років!
Але достатньо було однієї помилки в серйозному проєкті, аби мене не просто звільнили, та мене вишвирнули! Хоча все закінчилось прекрасно, бо я виправила те, що зробила не так. Та власнику компанії тоді уже було все одно..Папери на звільнення уже підписані, а мені видана коробка, в яку я мала скласти усі особисті речі. Як у фільмах..
А я лише два місяці тому придбала машину, на моїх плечах стільки витрат, адже я допомагаю старшому брату та його жінці, ну і звісно батькам. Я думала лише про те, як тепер жити й скільки часу я буду шукати нову роботу.
Захотілося підтримки, аби хтось заспокоїв й сказав, що вже буде добре. Тому вчора я прийшла до батьків, ну й до брата з жінкою, адже вони живуть усі разом, а я орендую квартиру.
Як думаєте, мене втішили й сказали те, що було мені так потрібно? Ага, як-же. Звісно, що ні.
Брат зі своєю дружиною почали одразу кричати про те, що взяли собі два айфони у кредит і як вони тепер мають виплачувати кошти, якщо я втратила роботу. Цитую: “Ти що дурна, що можна було натворити, щоб тебе вигнали?”
А батьки образилися, адже я сказала що їхню подорож (я обіцяла їм тур до Єгипту), навіть не хотіли говорити зі мною. Я вислухала це все й пішла.
Я все зрозуміла, хто б міг подумати, що я навіть не помітила, коли мої рідні почали відноситись до мене, як до банкомата.
А зараз я сиджу сама, у своїй орендованій квартирі, та шукаю різні оголошення про роботу. Лише за один день, мене запросили уже на чотири співбесіди у досить непогані компанії.
Думаю, все у мене буде добре!
