Ну що за люди, я ж ясно сказала що хочу їсти, чого вони мене тут роздягають, щось там міняють, напевно треба сильніше кричати, чого такий тупий народ за мною дивиться..
Це ж як треба мене не розуміти, щоб замість того, аби второпати, яка я голодна і дати пипку — вже купу часу міняти памперс, навіть не побачили, що попередній сухий. Звісно, я почала верещати.
От так завжди, нічого вони не розуміють. Говорю їм прямо, КРИЧУ — ДІВЧИНА ХОЧЕ ЇСТИ!! Та ну, беззмістовно. Коли кажу — ПАМПЕРС ПОМІНЯЙТЕ, НЕ ЗРУЧНО! Думаєте роблять, що я кажу? Та куди там, як би ж. Я лиш недавно дізналась, що я дівчинка. Вони вивезли мене гуляти, ми з іншою дитиною переговорили і я дізналась, що у хлопчиків щось в підгузку заважає. Подумала, подивилася, та ні, нічого немає, значить все ж таки дівчинка.
Та що ж це таке, знов перевіряє чи не впісялась, та ти знущаєшся. Напевно я тихо говорю. Треба спробувати голосніше. А–А-А-А-А!
Чого в них лиця такі сонні? Я не розумію. Якби нормально робили те, що я кажу — пішли б спати. Ненадовго звісно, але б відпустила. Може це не мої батьки, може якісь англічани чи татари, якою мовою вони говорять, якщо мене не можуть зрозуміти. Виросту, покажу їм..
Ооо! Хоч один розумний знайшовся. Спитав, нащо поміняли підгузок, якщо помацав і він пустий! Еврика!! “Може вона голодна”. ДЯКУЮ, ДОДУМАЛИСЬ. Бо вже задовбали мене роздягати, ніби робити нема що більше. Придумали б вже якийсь спосіб його зміни без попереднього знімання.
Добре-добре, ми нарешті дійшли до спільної думки, — я голодна. Може тепер хтось додумається принести мені їжу, ну ту, в пляшечці, або ту, що ця жінка дістає з одягу? От бовдури..
От послав же Бог розумників. Ну яке нахрін – “Дай їй пипку, молока немає”. Ви зовсім з глузду з’їхали? Це чиї проблеми взагалі!!! Бігом розібралися і погодували дитину! Нелюди!!!
Треба трошки повеселитися, ви там, здається, хотіли підгузок міняти, так? Нате вам, люди добрі, от тепер тут є що міняти.
Що сталося? Запах почули? Ну то може ви зжалитеся над мною, подумаєте своїми мізками та заміните підгузок? За той час може їжа з’явиться. А як ні, то я ще щось придумаю, аби вам нудно не було.
Ура! Я чиста, їжа прийшла. Нарешті цей жах закінчився. Треба поспати. Все, раби, добраніч.
