Анатолій та Ольга були вже одружені п’ять років, а дітей в них все ще не було. Анатолій дуже хотів сина. Чекав того моменту коли Ольга все ж завагітніє і подарує йому довго очікуваного сина. Вони прийняли рішення зробити чергову спробу ЕКО, але знову не вийшло, на ранньому терміні у жінки був викидень.
Після того вони ще довго не моли оговтатись та вирішили поїхати у подорож, квартира нагадувала про все своєю тяжкою атмосферою. І там закордоном Ольга згадує про свою однокласницю, яка працювала у дитячому будинку. Вона поговорила з чоловіком про те, що можливо їм варто усиновити маля.
Вони приїхали назад і почали дізнаватись усе про процедуру всиновлення. Прийшли також глянути на малят, і в той момент Анатолій побачив крихітну дівчинку яка тільки декілька днів назад попала у будинок маляти. Його серце розтопилось, і він відповів це моя доця. Пішов період вдочеріння, він досить довгий, комісії, погодження, багато документів.
І тут настав цей день коли маленька Христинка потрапила у домівку своїх нових батьків. Анатолій взяв крихітну дівчинку на руки, та поклав у колисочку. Він дивився спочатку з не розумінням того, чия це дитина. І як він її прийме і полюбить по справжньому. Тільки тоді він зрозумів, що процес вдочеріння закінчений і це вже по документах його донька.
Прийшов час купання дитини. Він роздягнув малечу та підготував ванночку для купання. Коли мала Христинка пискнула, тато аж здригнувся, обхопив обома руками донечку і загорнув у м’який махровий рушник. В той момент він по справжньому відчув себе татом і, що ця дівчинка це його дитина.
