Таргоній Сава

**Щоденник Оксани Шевченко** Мене звати Оксана. Тиждень тому мій брат, Василь, з’явився на порозі мого

Дзвінок у двері порушив тишу. Відкривши, я побачила на порозі заплакану свекруху: виявилось, що коханка

Свекруха приїхала “рятувати” сина від застуди, а мене відсунула, як непотрібний предмет.

От того дня все стало інакше!” — як одна жінка поставила на місце чоловіка й сина Я не залізна.

“Хто така дитина без коріння? Ніхто. Лише привид, що випадково знайшов собі оболонку.”

Отак і буває в житті — іноді навіть у людей із досвідом думки не вкладаються. Чому одні з віком стають

Колись я вірила, що родина – це опора. Що діти будуть поряд, коли зійдуть сили. Що рідну хату можна проміняти

Так і сталося, що на старість лишилася я сама. Не за власним бажанням, не через злий рок — а тому що

Мене звуть Марія, і я живу в Києві разом із чоловіком Олегом. Наша історія почалася дванадцять років

Було колись — свекруха знову забажала до нас у гості, та я відмовила. І не збираюся міняти думку.