Брусенко Ярема

— Ну, я пішов… Олесю. — Іди. — Я йду, Олесю, чуєш? — Іди, Василю, іди. Лише коли двері за Василем

— Оленко, ну нічого страшного, трохи потеснишся. Це ж твоя рідна сестра, — у голосі матері лунала залізна

**Вибір неминучий** Оксана здригнулася від різкого крику: — Гей, заваляний! — Віктор заніс над цуценям

Вікно, де більше ніхто не чекає Він відчув щось не те не відразу, а десь усередині щось шепотіло: у цій

Ранок був холодним, наче осінь врилася в місто без попередження. Дмитро збирав речі в тиші, яка різала

Коли Соломія виходила заміж, вона була певна: це любов на все життя. Її чоловіка, Максима, вона обожнювала

Від того дня, як впала ложка Коли в домі більше не дзвенить столовий срібний посуд — ламається не лише звичка.

Катерина натрапила на нього випадково — у підземному переході біля вокзалу в Харкові, де повітря було

Щодня о 6:48 Оксана розсуває штори. Не раніше, не пізніше. Саме в цю мить, коли перші промені сонця пробиваються

Минуле лишається в минулому — Їдь до наших партнерів та розберись із цим питанням раз і назавжди, — роздратовано