Брусенко Ярема

«Я забрала матір до себе, а через місяць відвезла назад — і тепер всі вважають мене чудовиськом» Коли

Це був звичайний вівторок. Я повернулася з роботи трохи раніше – мріяла лише про тишу, чашку чаю та пару

“Мамо, не дзвони мені щодня” — ці слова розбили мені серце. — Мам, ну що в мене може бути

**За столом із батьками… яких вони не пізнали** Це не вигадка, не кіносценарій і не міська легенда.

«Вона — моя мати… Але як же боляче чути від неї лише дорікання» Мені сорок один. І ніби я вже давно доросла

«Кохання не має віку: історія Марічки» Коли багато років тому у наше провінційне містечко Бережани приїхала

«Між мною та його минулим — дитина, якує він так і не зміг полюбити» Ми з Артемом одружилися, коли вже

Коли я була маленькою дівчинкою, моїм світом була бабуся. Саме вона вирощувала мене, вчила життя, гладила

Оце так історія… У липні, як завжди, я з дітьми поїхала на дачу до батьків. Чоловіку з відпусткою

Я йшла звичайною дорогою до дитячого садка — тією самою, якою роками бігала за своєю улюбленою Оленкою.