Ми зустрічалися з Ігорем майже рік, я його дуже кохала. Та з приводу його почуттів я мала сумніві. Хлопець частенько хотів викликати у мене ревнощі. Так, Ігор неодноразово розповідав про дівчат, які до нього, так би мовити, не рівно дихають. Іноді такі кумедні історії я чула.
Наприклад, продавчиня комплімент зробила, чи сусідка, якій вже за 50. Спочатку мене такі розповіді навіть могли розсмішити. Та згодом я почала замислюватися: невже Ігорю подобається викликати у мене негативні емоції. Адже як ні як, а ревнощі – це хвилювання та негатив.
Я не розуміла, що передувала таким історіям про те, як він подобається іншим жінкам. Уваги своєму коханому я приділяла вдосталь. То може він був не впевнений у собі? Так чи інакше, саме його бажання вивести мене на ревнощі часто ставало причиною наших конфліктів.
І одного разу ми посварилися та не спілкувалися тиждень. Потім Ігор якось зміг мене вмовити випити каву. Коли я прийшла до кав’ярні, на мене чекали тортик та філіжанка кави. Тільки я в той час була на дієті через приймання ліків і відмовилася від такої вечері. Я замовила собі лише воду, вислухала вибачення Ігоря.
Аж раптом до нас підійшла офіціантка й Ігор почав з нею відверто фліртувати. А потім сказав мені: «Ну ти бачила, як вона на мене дивилася?!». Я не витримала і пішла геть.
Я вирішила завершити ці стосунки, через те, що не можу жартома сприймати таку поведінку. Увесь час я думала, як мені добре та комфортно з Ігорем і як лише одна риса його характеру все перекреслює. Я сумувала, адже дійсно закохалася.
Ігор увесь місяць просив пробачення. А потім надіслав мені фото. Я була здивована, на цей раз приємно. Хлопець надіслав фото, на якому було видно, як він ховає обручку у торт, який я відмовилася їсти.
Виявилося, він вирішив зробити пропозицію руки та серця у дещо оригінальний спосіб. Після цього ми зустрілися, довго розмовляли. Я пояснила Ігорю, що відчуваю кожного разу, коли він намагається у мене викликати ревнощі. Хлопець пообіцяв, що більше робити так не буде. За тиждень ми зіграємо весілля.
Я все ж кохаю свого майбутнього чоловіка. Можливо, мені варто й самій попрацювати над прийняттям його недоліку, тим паче, як на мене, він у нього лише один!
