**Перше враження**
– Мамо, знайомся, це Соломія, – трохи зніяковіло представив Дмитро дівчину, з якою повернувся додому пізньої ночі.
– Добривечір, – відповіла Олена, невдоволено окинувши несподівану гостю оком, – як влучно ви обрали час для знайомства! До півночі лише хвилин п’ять…
– А я ж казала Дмитру, що вже пізно, – миттєво відгукнулася дівчина, – та хіба він слухає? Такий упертий!
«От молодець, – подумала Олена, – себе виправдала, його – обнесла. Неприємна особа».
– Ну, заходьте, – запросила мати й, не кажучи більше ні слова, пішла у спальню.
Що їй залишалося? Виганяти єдиного сина з дому? Серед ночі! Та ще й через якусь незрозумілу дівчину! Хочуть жити разом? Нехай. Мати для того й існує, щоб захистити сина й відкрити йому очі. А вже вона, Олена, зробить це дуже швидко. І відправить Дмитро свою пасію геть – без жалю! Навіть порадіє, що позбувся!
Всю ніч Олена не спала, обдумуючи план випровадження Соломії з квартири.
Ні, вона не була проти того, щоб Дмитро одружувався. Хлопцеві вже тридцять, він цілком готовий до сімейного життя.
Але не з цією ж!
По-перше, вона помітно молодша. Значить, вітер у голові гуляє.
Ну, яка з неї дружина? Мати? Господиня?
По-друге, її моральний облик говорить сам за себе: з’явилася в чужому домі вночі, навіть не вибачилася! Фактично, звинуватила незрозуміло в чому коханого сина…
Та ще й залишилася ночувати!
Це у неї вперше, чи для неї це норма?
По-третє. Ну, не сподобалася вона Олені!
Значить, і Дмитрові незабаром набридне.
І навіщо, спитаєшся, на неї час витрачати?
Виконувати план не знадобилося.
Соломія сама дала Олені купу приводів розставити всіх на місця.
Перший дзвінок пролунав вже вранці.
Соломія пішла в душ і вийшла звідти майже через годину.
Дмитро увесь цей час безпорадно метушився по квартирі.
Метушився й злився.
– Сину, що з тобою? – ніжно, дуже ніжно запитала Олена, – дівчина марафет наводить, хоче тобі сподобатися…
– Та мені ж на роботу!
– Ну, постукай до неї, поясни, що вона не сама в квартирі, – запропонувала мати.
– Незручно, – відповів Дмитро, – поговорю потім. А ти, мам, ти не запізнишся?
– Я? Ні. Я вже давно привела себе до ладу. Ось, сирничків напекла. Сідай снідати.
– Я ж не вмився!
– Нічого, потім вмиєшся. А поки – не гався, підкріплюйся як слід. Тобі ж цілий день працювати.
Дмитро сів за стіл.
У цю мить із ванної, з рушником на голові, вийшла Соломія.
Вона була саме чарівність!
– Нарешті! – скрикнув Дмитро і кинувся до запотілого дзеркала…
Швидко вмився, швидко поголився, швидко проковтнув найменший сирник і, вибігаючи на роботу, кинув на прощання:
– До вечора! Сподіваюся, ви поладнаєте.
– Дмитре! – гукнула його Соломія, – ми ж сьогодні за речами їхали.
– Поїдемо. Ввечері. Не сумуй! – донеслося зі сходової клітки.
Олена встала, пішла у передпокій, зачинила за сином двері, обернулася до Соломії й прямо запитала:
– Тобі не соромно?
– Ні, – усміхнулася дівчина, – а мало б бути?
– Дмитро через тебе запізниться на роботу!
– Не запізниться. Швидше за все, сяде у таксі. Не хвилюйтеся, усе буде гаразд.
– У будь-якому випадку, запам’ятай: ти тут не одна. Якщо хочешТільки тепер Олена зрозуміла, що програла цю битву, але війна ще попереду.





