Хвору бабусю звалили на проживання онукові. А дізнавшись, що в неї є заповіт у нотаріуса рвали на собі волосся.
Доброго ранку, любенька, зморщилась Лілечка, почувши у трубці голос свекрухи Марії Павлівни. Якщо вона дзвонить означає, збирається зіпсувати цей самий добрий ранок.
Лілечка ледве терпіла Марію Павлівну. Взаємно. Справа була не в тому, що невістка була поганою людиною. Просто вона стала дружиною її нелюбого старшого сина Андрія й автоматично потрапила до списку небажаних осіб.
Маю для вас чудову новину, з єхидством продовжила Марія Павлівна. Моя свекруха, Ганна Олексіївна, тепер житиме з вами. Доведеться відпрацьовувати незаслужено отриману квартиру.
Лілечка з полегшенням видихнула. Це була аж ніяк не погана новина звичайно, свекруха вигадувала для неї й гірші пастки. Спочатку молода жінка не розуміла, чим так дістала матір чоловіка, доки він не розповів їй історію.
Андрій був старшим із трьох дітей Марії Павлівни. Народила вона його без чоловіка, ще дівчиною, і дуже соромилася його присутності у своєму житті.
Хоча, попри це, гарненькій жінці із трирічним сином вдалося привабити солидного й заможного вдовця Івана Гнатовича. У законному шлюбі у них народилися ще двоє хлопчик та дівчинка.
Вітчим Андрія був людиною кмітливою й діловою, піднявся ще у 80-х, відкрив кооператив. Потім встиг не збанкрутувати у 90-х, а в 2000-х і зовсім пішов у гору.
Дітей ніколи не ділив на своїх і чужих справедливо купував усім порівну іграшок, одягу, їжі.
Але й ременя міг дати кожному однаково, якщо було за що.
Марія Павлівна ж робила між дітьми різницю. Між ущипками та штовханинами шипіла Андрію:
Нащо я тебе народила, чорнявий, увесь у свого марновірного батька, мов ворона серед голубів, натякаючи на світловолосих дітей від Івана Гнатовича.
У чому був винен нещасний хлопчина невідомо. Він же не просив у матері квитка у життя, та й чоловіка їй допоміг знайти саме він.
Іван Гнатович пожалів хлопця, який плакав у скверику після чергової лайки матері, і підійшов заспокоїти. Так і познайомився із злою жінкою.
Чоловіком і батьком Іван Гнатович виявився чудовим дружину пестив, на дітях не економив. Грошей і уваги вистачало на всіх, тому Андрій ніколи не почувався чужим. А от молодші брат і сестра, підштовхувані матірю, постійно нагадували йому його «місце».
Ти нам ніхто, ми тобі не рідня, наш тато тебе годує, лунало під час їхніх дитячих свар
