ОЛЕНКА ЗНАЛА.
Ще з малку Оленка знала, що її мама принесла її «у спідниці». Добрі сусідки, що, здавалося, жили на лавці біля підїзду, розтлумачили. Вона уявляла, як її тендітна, невисока матір Оксаночка несла в спідниці святочного вбрання невідомо звідки взяту Оленку.
Це тому, що в тебе тата нема! важливо пояснила їй Марянка, що жила над квартирою, де мешкали Оленка з мамою. Ти безбатченко!
Це як? здивувалася Оленка.
А так! Нагуляла тебе мамка! У тебе нема тата! А в мене є! і Марянка гордо подивилася на подругу.
Ну, і що? здивувалася Оленка. Зате в мене є бабуся й дідусь! А в тебе ні.
Ха! Баба з дідом це не головне! У жінки має бути чоловік! Без чоловіка вона неповноцінна! Так моя мама каже!
Ввечері після вечері Оленка, як завжди, сіла поруч із мамою на дивані. У них була така традиція: сидіти по вечорах, займатися своїми справами й розмовляти. Мама була майстриня. Вона постійно щось робила: шила, вязала, вишивала. Оленка ж, дивлячись на неї, теж пристрастилася до рукоділля: плела з бісеру намиста, викладала картини з діамантової мозаїки чи ліпила з пластиліну різних звірят.
Мам! А тато обовязково має бути? запитала Оленка, прислухаючись до того, що відбувалося в квартирі над ними. Там починався щовечірній «концерт», як його називала бабуся Оленки, Ганна Яківна. Його влаштовував батько Марянки, дядько Тарас. За голосами, що долітали зверху, можна було зрозуміти, в якому він стані. Якщо ревів тільки дядько Тарас, а жіноча частина квартири поскиглювала, значить, чоловік випив. Якщо ж крики лунали з обох боків, значить, дядько Тарас був тверезим, і це його неймовірно злило.
Ну, раз ми з тобою живемо без тата, значить, він зовсім не обовязковий, усміхнулася Оксана, гладячи доньку по голові й теж прислухаючись до того, що відбувалося згори.
А Марянка каже, що жінка без чоловіка неповноцінна
Ну, сонечко, у кожного свої способи самопідтвердження. Ось ми з тобою недобре живемо?
Ні, помотала головою Оленка. Вони справді добре жили з мамою. Мама працювала бухгалтеркою у великій фірмі, мала непогану зарплату. Кожні вихідні вони ходили кудись відпочити: у кафе, кіно, театр, парк, просто по магазинах. Кожне літо їздили на море, а кожен Новий рік у село, де жила мамина подруга тітка Надя. У тітки Наді було троє дітей, і кожну зиму їхній тато, чоловік тітки Наді, робив у дворі велику гірку, з якої діти з радістю каталися.
«Концерт» згори набирав обертів. Вибірний мат, яким ревів дядько Тарас, було чутно, мабуть, у всьому будинку. Через півгодини мама, усміхнувшись Оленці, пішла у передпокій. Концерт наближався до логічного завершення. Зверху грюкнули двері, і почулися поспішні кроки. Оксана відчинила двері, і до їхньої квартири ввірвалася тітка Галя з Марянкою.
Зачиняй швидше! закричала вона Оксані, але та й сама знала, що робити. У двері застукали.
Оксанко! Відчиняй! заревів пяний чоловічий голос. Відчиняй, або я тобі двері виламаю! Де ця с***? Хай вийде! Я їй усі ноги переламаю!
Якщо ти зараз же не підеш я викликаю поліцію! спокійно відповіла Оксана. Вона вже звикла до таких погроз. І сусід знав, що вони не порожні. Оксана вже кілька разів викликала наряд. І в нього була остання попередження. Ще раз і термін йому забезпечений.
Не треба, Оксанко! у передпокій влетіла Галя. Його ж посадять!
Давно пора! Оксана пішла на кухню ставити чайник.
Та ти що? Як без чоловіка-то? затетеріла за нею Галя. Тобі ж он як добре самотньою бути?
Оксана зупинилася й подивилася на сусідку. Брудний халат розірваний, волосся розкуйовджене, очі гарячково блищать, під одним із них наливався синяк.
Я не самотня, Галю. У мене є донька. І нема синяків. І по сусідах я не ночую.
О, знайшла чим пишатися! фукнула Галя. Донька твоя безбатченком росте. Хто знає, що з нею буде без чоловічого виховання! А синяки Бє значить, любить! І взагалі милі свариться тільки тішаться! Ось ми сьогодні посварилися, а завтра він мене так кохатиме!!! А ти так і проспиш сама у холодній постелі!
Оксана похитала головою. Одна й та сама розмова. Одні й ті самі виправдання.
Оленка пішла в перший клас, коли у мами зявився дядько Василь. Дядько Василь був невисоким, але кремезним. Мало говорив, був спокійним і серйозним. Спочатку Оленка боялася, що мама забуде про неї всезнайка Марянка «просвітила» подругу.
Ха! З чого ти вирішила, що цей дядько Василь буде тобі татом? Ти не його
