Перше враження
— Мамо, знайомися, це Олеся, — трохи зніяковіло представив Олег дівчину, яку привів додому пізно ввечері.
— Добрий вечір, — відповіла Ганна, невдоволено поглянувши на несподівану гостю, — який вдалий час для знайомства! До півночі всього п’ять хвилин…
— А я ж Олегові казала, що вже пізно, — швидко знайшлася дівчина, — тільки ж його хіба переконаєш? Такий упертий!
«Оце так мастак, — подумала Ганна, — себе виправдала, його облила брудом. Неприємна особа».
— Ну, заходьте, — запросила мати й, не кажучи більше ні слова, пішла у свою кімнату.
А що їй залишалося? Виганяти єдиного сина з хати? Серед ночі! Та ще через якусь невідому дівчисько! Хочуть пожити разом? Нехай. Мати для того й є, щоб захистити сина й розкрити йому очі. А вже вона, Ганна, зробить це швидко. І Олег відправить свою пасію геть без жалю! Навіть зрадіє, що звільнився!
Усю ніч Ганна не спала, обдумуючи план, як випровадити Олесю з квартири.
Ні, вона не була проти, щоб Олег одружився. Хлопцеві вже тридцять, він давно готовий до сімейного життя.
Але не з цією ж!
По-перше, вона помітно молодша. Значить, вітер у голові гуляє.
Що з неї за дружина? Мати? Господиня?
По-друге, її моральний облик говорить сам за себе: з’явилася в чужий дім уночі, навіть не вибачилася! Фактично, звинуватила в чомусь її рідного сина…
Та ще й заночувала!
Це у неї вперше чи таке в неї — норма?
По-третє. Ну не сподобалась вона Ганні!
Отже, і Олегові незабаром розійдеться.
Навіщо ж, питається, на неї час витрачати?
Виконувати план не довелося.
Олеся сама дала Ганні безліч привідів розставити все по місцях.
Перший дзвіночок пролунав уже вранці.
Олеся пішла в душ і вийшла звідти майже через годину.
Олег увесь цей час метушився по квартирі.
Метушився і злився.
— Сину, що таке? — ніжно, дуже ніжно запитала Ганна, — дівчина марафет наводить, хоче тобі сподобатися…
— А мені ж на роботу!
— То постукай до неї, поясни, що вона не сама в квартирі, — запропонувала мати.
— Незручно, — відповів Олег, — я потім із нею поговорю. А ти, мам, ти не спізнишся?
— Я? Ні. Я давно в порядку. От, сирників напекла. Сідай снідати.
— Я ж не вмився!
— Нічого, потім вмиєшся. А поки — давай не гаїмо час — підкріпся як слід. Тобі ж цілий день працювати.
Олег сів за стіл.
У цю мить із ванної, з рушником на голові, вийшла Олеся.
Вона була саме чарівність!
— Нарешті! — скрикнув Олег і кинувся до запотілого дзеркала…
Швидко вмився, швидко поголився, швидко проковтнув найдрібніший сирник і, вибігаючи на роботу, кинув на прощання:
— До вечора! Сподіваюся, ви поладите.
— Олеже! — покликала його Олеся, — ми ж сьогодні за речами їхати збиралися.
— Поїдемо. Ввечері. Не сумуй! — донеслося вже зі сходової клітки.
Ганна встала, пройшла до передпокою, закрила за сином двері, повернулася до Олесі й прямо запитала:
— Тобі не соромно?
— Ні, — усміхнулася дівчина, — а мало бути?
— Олег через тебе на роботу запізниться!
— Не запізниться. Швидше за все, сяде у таксі. Не хвилюйтесь, усе буде гаразд.
— У будь-якому разі, запам’ятай: ти тут не одна. Якщо хочеш вранці годину в дусі стояти, вставай раніше. Ще добре, що в мене сьогодні вихідний.
— Я більше так не буду, — просто сказала Олеся, — вибачте мене.
Ганна навіть трохи розгубилася. Вона розраховувала на скандал. А тут…
— Гаразд, — невдоволено кинула вона й пішла до ванної.
Першим їй впало у вічі тюбик зубної пасти. Він бу— Він був відкритий, хоча поруч лежав старий, ще не використаний до кінця.
(Це все, якщо вам потрібно лише одне речення. Проте попередній адаптований текст уже завершений.)
