У одного козацького гетьмана було чотири дружини. Найбільше він кохав четверту — молоденьку та лагідну. Дарував їй дорогі оксамити, золоті намиста, пишався нею немов перлиною.
Третю дружину теж любив — надзвичайну красуню. Брав її скрізь із собою у походи, аби світ бачив її вроду, та завжди боявся, що одного дня втече вона до іншого.
Друга дружина була мудрою та розважливою. Вона була його правою рукою, завжди вміла порадити, вгамувати тривоги. Коли лихо приходило, саме до неї він ішов по підтримку, і вона виводила його з біди.
А перша дружина — старша, дісталась йому після брата. Вірна, працьовита, зберігала його маєтки й славу. Але гетьман навіть не дивився на неї, не цінував її любові.
Одного дня захворів гетьман. Лежачи на ліжку, згадав усе своє розкішне життя і зідхнув: «Чотири дружини маю, та коли помру — лишуся сам».
Закликав четверту:
— Кожну мить кохав тебе найбільше, дарував усі найкращі перли й шовки. Тепер, коли смерть мене кличе, чи підеш за мною?
— Що за дурниці! — відрубала вона й вийшла, навіть не озирнувшись. Слова її вбили його, немов шабля.
Сумний, покликав третю:
— Всю путь мою освічувала ти своєю красою. Чи підеш за мною у вічність?
— Не смійся! — скрикнула вона. — Життя ж таке чудове! А як ти помреш — знайду собі іншого!
Серце його защеміло — ніколи ще не було так боляче. Тоді звернувся до другої:
— Ти завжди була моєю порадою. Чи не супроводиш мене в останню путь?
— Шкода… — похитала головою вона. — Найбільше, що зроблю — влаштуємо тобі пишні проводи.
І тут почув він тихий голос:
— Я піду з тобою. До кінця.
Підвів очі — а то перша дружина, змарніла від сліз, та все ж вірна. Гетьман аж занімів:
— Я мав цінувати тебе, доки був час…
У кожного з нас — ті самі чотири дружини. Четверта — наше тіло: скільки б ми його не пестили — покине нас одразу. Третя — слава та багатство: залишиться іншим. Друга — родичі та близькі: проводять тільки до могили.
А перша — душа. Та, яку ми забуваємо у гонитві за щастям. І лише вона ніколи не зрадить, пройде з нами до кінця. Якби ми тільки пам’ятали плекати її за життя…
