Мені 38 років, я не одружена, у мене немає дітей — і, знаєте, я почуваю себе абсолютно щасливою. В мене немає жодної з тих проблем, які так люблять обговорювати, дізнавшись про мій статус. Я живу в обласному центрі, маю гарну роботу, власну квартиру й авто — усе це я здобула сама, без чиєїсь допомоги. Більше того, я підтримую батьків, які живуть у селі. І найсмішніше — ніхто не вірить, що мені більше 28. Мабуть, тому що я виглядаю молодше й живу з легкістю в серці.
Мене звуть Оксана, і я завжди знала, чого хочу від життя. Після школи вступила до університету, вивчала маркетинг, а потім почала будувати кар’єру. Зараз я керівниця відділу у великій компанії. Робота цікава, дозволяє подорожувати, спілкуватися з людьми, постійно вчитися новому. Зарплати вистачає не тільки на життя, а й на заощадження. Я люблю свою справу, і, мабуть, це одна з причин мого гарного настрою.
Квартиру я купила п’ять років тому — сучасну, з великими вікнами, у центрі міста. Обставила все на свій смак: багато світла, затишні меблі, кілька картин, привезених із подорожей. Авто — моя гордість. Не розкішне, але надійне, зручне — ідеально підходить для поїздок містом та до батьків у село. Там я часто проводжу вихідні, коли хочеться відпочити від міської метушні. Допомагаю мамі з татом по господарству, привожу продукти, іногда роблю дрібний ремонт у хаті. Їм приємно, що я приїжджаю, а мені — що можу зробити їхнє життя хоч трохи кращим.
Багато хто запитує, чому я не одружена і без дітей. Для деяких це дивно, особливо в моєму віці. Але я не відчуваю, що мені чогось бракує. Я відкрита до стосунків, але не поспішаю. Якщо зустріну людину, з якою захочу розділити життя — чудово. Якщо ні — я не засмучуся. У мене є друзі, ми разом ходимо в кіно, на концерти, влаштовуємо вечірки. Є хобі: я захоплююся йогою, малюю аквареллю, іноді беру уроки танців. Моє життя настільки насичене, що нудьгу.
Іноді люди думають, що я щось приховую, що в мене є потаємні нещастя. Але це не так. Я просто живу так, як мені подобається. Не хочу підлаштовуватися під чиїсь очікування чи виходити заміж лише тому, що «так треба». Мої батьки спочатку хвилювалися, особливо мама. Вона мріяла про онуків, але з часом зрозуміла, що я щаслива по-своєму. Тепер вона жартує: «Оксанко, ти в нас як кінозірка — вічно молода й вільна».
Іноді я чую докори від знайомих: мовляв, у твоєму віці вже пізно думати про сім’ю та дітей. Але я не вірю в це «пізно». Життя — це не розклад, де все має йти за графіком. Я бачила жінок, які народжували після 40 — і були чудовими матерями. Якщо я колись захочу дитину — подумаю про це. А поки що мені добре так, як є. Я насолоджуюся свободою, можливістю подорожувати, коли забажаю, проводити вихідні так, як хочу сама.
Моя молодість зовні — це, мабуть, суміш генетики та способу життя. Я доглядаю за собою: займаюся спортом, правильно харчуюся, люблю догляд за шкірою. Але головне — це внутрішній стан. Я не дозволяю стресВрешті-решт, щастя — це мій вибір, і я обираю його кожен день.
