Мені 38 років, я не одружена, у мене немає дітей — і, знаєте, я відчуваю себе щасливою. Ніхто з тих проблем, про які так полюбляють говорити люди, дізнавшись про мій статус, мені не знайомий. Я живу в обласному центрі, маю гарну роботу, власну квартиру й авто — все це я здобула сама, без чиєїсь допомоги. Ще й допомагаю батькам, що живуть у селі. Найсмішніше — ніхто не вірить, що мені більше 28. Можливо, тому що я виглядаю молодшою та живу з легкою душею.
Мене звуть Оксана, і я завжди знала, що хочу від життя. Після школи вступила до університету, вивчала маркетинг, а потім почала будувати кар’єру. Зараз я керівниця відділу у великій компанії. Робота цікава, дозволяє подорожувати, спілкуватися з людьми, постійно вчитися новому. Зарплати вистачає не лише на життя, а й на заощадження. Я люблю свою справу, і, мабуть, це одна з причин мого постійного доброго настрою.
Квартиру я купила п’ять років тому — сучасну, з великими вікнами, у центрі міста. Обставила все на свій смак: багато світла, затишні меблі, декілька картин, привезених із подорожей. Авто — моя гордість. Не розкіш, але надійна й зручна машина — ідеальна для поїздок містом та до батьків у село. Там я часто проводжу вихідні, коли хочеться відпочити від міської метушні. Допомагаю мамі й татові по господарству, привожу продукти, іногда роблю дрібний ремонт у хаті. Їм приємно, що я приїжджаю, а мені — що можу зробити їхнє життя хоч трохи кращим.
Багато хто питає, чому я не одружена й без дітей. Для деяких це дивно, особливо в моєму віці. Але я не відчуваю, що мені чогось бракує. Я відкрита до стосунків, але не поспішаю. Якщо зустріну людину, з якою захочу поділити життя — чудово. Якщо ні — не засмучуся. У мене є друзі, ми разом ходимо в кіно, на концерти, влаштовуємо посиденьки. Є хобі: я захоплююся йогою, малюю аквареллю, інколи беру уроки танців. Моє життя настільки насичене, що нудьгувати просто не маю часу.
Іноді люди думають, що я щось приховую, що у мене є таємні невдачі. Але це не так. Я просто живу так, як мені подобається. Не хочу підлаштовуватися під чиїсь очікування чи виходити заміж лише тому, що «так треба». Мої батьки спочатку хвилювалися, особливо мама. Вона мріяла про онуків, але з часом зрозуміла, що я щаслива по-своєму. Тепер вона жартує: «Оксанко, ти в нас як кіноакторка — завжди молода й вільна».
Чувала й дорікання: мовляв, у твоєму віці вже пізно думати про сім’ю та дітей. Але я не вірю в це «пізно». Життя — це не розклад, де все має йти за графіком. Я бачила жінок, які народжували після 40 — і були чудовими мамами. Якщо колись забажаю дитину — подумаю про це. Поки що мені добре так, як є. Насолоджуюся свободою, можливістю подорожувати, коли заманеться, проводити вихідні так, як хочу саме я.
Моя молодість зовні — мабуть, поєднання генів і способу життя. Я доглядаю за собою: займаюся спортом, правильно харчуюся, люблю догляд за шкірою. Але головне — внутрішній стан. Я не дозволяю стресЯ вірю, що щастя — це мій вибір, і кожен день я роблю його свідомо.
