Нам довелося змінити замки, щоб свекруха перестала господарювати в нашій квартирі.
З чоловіком ми офіційно одружені вже рік. І весь цей час його мати наче не може змиритися з тим, що її син обрав не за її сценарієм. Вона ж, бачите, мріяла віддати його за дочку якогось бізнесмена, аби він не лише сам купався в розкоші, а й тягнув її за собою в цей солодкий світ достатку. Звідки в неї такі амбіції — таємниця. Насправді ж у нас з чоловіком звичайні доходи: спершу затягнули паски та взяли іпотеку, зараз живемо в моїй однокімнатній квартирі, а нову здаємо. У найближчих планах — купівля авто. Як і в більшості молодих сімей. Без надмірностей, але й не в нужді.
Але свекруха наполегливо не хоче миритися з реальністю й досі будує фантазії. Вона не полишає спроб розвалити наш шлюб. Її методи вражають: знаходила на чоловікових сорочках сліди помади, одяг пахнув чужими духами, а в моїй сумці раптом з’являлися презервативи. Звичайно, це викликало сварки, недовіру, розбірки. На щастя, щоразу все з’ясовувалося, але осад лишався.
Нещодавно чоловікові запропонували на кілька місяців поїхати на роботу в сусіднє місто — відкривали новий напрямок, і керівництво доручило йому організувати старт. Це був шанс для кар’єри, і ми вирішили не відмовлятися. Чоловік поїхав, я залишилася сама й продовжила звичне життя.
За кілька днів я почала помічати дива: речі не на своїх місцях, у шафі хтось явно рився. Спочатку подумала, що чоловік заїжджав і щось забрав — адже недалеко. Подзвонила йому — він здивувався й запевнив, що в місті не був. Через годину він перетелефонував. Голос був похмурий: ймовірно, це його мати. Колись, перед нашою спільною подорожжю, він дав їй ключі «на всяк випадок» — і забув забрати.
Наступного дня я взяла відгул на роботі й першим ділом викликала майстра для заміни замків. Чоловікові пригрозила: якщо ще раз віддасть ключі комусь — житиме на сходах. Ввечері все в квартирі було на своїх місцях. Тож справді — це була вона. Я вирішила перевірити шафи й знайшла… крихітну відеокамеру, заховану на верхній полиці.
Я негайно подзвонила чоловікові. Він спершу замовк, а потім почав сміятися — мабуть, був у шоці. Я ретельно обшукала квартиру, сподіваючись знайти ще щось, але, на щастя, більше нічого не було. Скандалити не стала — чоловік попросив зачекати його повернення, сам із нею розбереться.
А наступного дня свекруха сама подзвонила. Мабуть, зрозуміла, що ключі більше не працюють, і хотіла потрапити в квартиру. Запитала, чи вдома я, мовляв, хоче «на чай заскочити». Я відповіла, що мене нема, але якось іншим разом обов’язково вип’ємо чаю. За півгодини чоловік подзвонив і повідомив, що мати встигла поскаржитися — мовляв, я десь гуляю, а дім пустий.
Нам навіть смішно стало. Ми жартували, гадаючи, скільки ще причин вона вигадає, щоб влізти в нашу оселю. І справді — кожного дня вона дзвонила кілька разів: то кур’єр нібито привіз посилку, то вона забула в нас окуляри, то просто хотіла принести пиріжки.
Коли чоловік повернувся, вона майже одразу заявила, що збирається «у гості». Ми її чекали. Вона увійшла, простягнула пакет із пиріжками, пішла «руки помити», але прямувала не в ванну, а у спальню. Ми, звісно, пішли за нею. І, як і очікувалося, застали її, коли вона рилася в шафі. Побачивши нас, вона засоромілася, почала щось невиразно бурмотіти. Чоловік мовчки дістав із кишені ту саму камеру й показав їй.
Тоді і почалося. Вона заверещала про мої нібито нескінченні «походи наліво», стверджувала, що я обманюю сина, а він — сліпий і наївний. Навіть розіграла сцену зі сльозами й хапанням за серце. Наостанок хлопнула дверима й пішла з виглядом образуВона ще не раз спробує втрутитися в наше життя, але тепер ми знаємо, як їй відповісти.
