**Розрив під українським сонцем: драма у Виноградові**
Оксана поверталася додому з відпочинку, а серце стискалося від туги. Її чоловік, Андрій, за весь час не написав жодного разу. На вокзалі у Виноградові її ніхто не зустрів… У хаті було темно, вечері не було, а в кімнатах панував безлад. «Мабуть, Андрій усі ці дні був у мами», — з гіркотою подумала Оксана. Вона дістала другу сумку й почала збирати речі. Саме тоді її й застав чоловік, який увійшов у двері.
— Повернулася? — кинув він, застигнув на порозі. — А я тебе й не чекав! Нагулялася, гадаєш, усе зійде з рук?
Оксана раптом засміялася — гірко, майже істерично.
— Не хвилюйся, я ненадовго, — відповіла вона, а голос тремтів від стриманих емоцій.
— Що це має означати?! — зморщився Андрій. І тут його осяяло…
— Андрійку, як так вийшло? Ми ж так довго мріяли про цю поїздку! — Оксана була на межі сліз.
Вона цілий рік чекала на цю подорож. Вони з Андрієм збирали гроші, вибирали тур, обговорювали, як будуть грітися на пляжі.
— Що я можу зробити? Мама захворіла, треба залишитися, — буркнув Андрій, відводячи погляд.
— А коли тоді? Я б зрозуміла, якби маму в лікарню поклали або вона злягла. Але ж у неї нічого серйозного! — обурилася Оксана.
— У неї вчора температура була! Вона швидку викликала! — спалахнув він.
— Температура була невисока, спала, як тільки ліки випила. Андрію, це гарячий тур! Якщо сьогодні не купимо, такої ціни вже не буде!
— Знаєш що? Мене бісить твоє егоїстичне упертість! Я сказав — нікуди не їдемо. Мамі може стати гірше! — відрізав він.
— Взагалі-то в неї ще й донька є, — зауважила Оксана. — Хіба не може вона за матір’ю доглянути?
— Ти ж знаєш, що Люба зайнята. Годі це обговорювати. Поїдемо іншим разом. До речі, посидимо вдома ці канікули. Я мамі обіцяв ремонт допомогти зробити. І ти теж.
Андрій вийшов із кімнати, ніби розмова була закінчена. А Оксана розплакалася.
Мало того, що вона працює на ненависній роботі, аби приносити гроші в родину, так тепер у неї відбирають і довгоочікуваний відпочинок. Вона терпіла нападки керівництва, переробляла, зносила все заради однієї мрії — теплого моря й сонця.
Оксана давно хотіла змінити роботу, але Андрій заборонив. Мовляв, тут вона добре заробляє. Вони змінили машину, зробили ремонт. А його зарплата постійно йде на капризи його матері — те щось полагодити, те купити. Та й цього мало!
Напевно, це вона наполягла скасувати відпустку. Звикла, що всі кругом під неї танцюють. Хоча які всі? Лише її улюблений синок! Донька Андрія, Люба, давно зрозуміла, що з матір’ю краще не сперечатися. Тому він і не просить її за матір’ю придивити. А от дружині відмовити простіше, ніж мамі…
Мрії про море віддалялися. Оксана уявила, як замість пляжу буде клеїти шпалери в задушливій квартирі свекрухи, й зрозуміла — вона цього не витримає. Їй потрібен відпочинок.
За півгодини вона підійшла до чоловіка й твердо заявила:
— Я їду відпочивати. З тобою чи без тебе.
— Що?! Ти зовсім з’їхала?
— Це ти з’їхав! Я чекала на цю відпустку, як на диво. А ти вирішив мене позбавити мрії. Якщо так піклуєшся про маму — залишайся. А я їду.
— І з ким ти поїдеш? — прищурився Андрій.
— Сама.
Він усміхнувся, потім почав нервувато ходити по кухні.
— Знаю я, навіщо тобі цей відпочинок! До курортного роману потягнуло? Пригод на свою голову?
Оксана мовчала, боячись вибухнути. На язиці вертілося стільки слів…
— Мовчиш? Бо я правий!
— Якщо не довіряєш — поїдем разом, — промовила вона.
— Я маму не залишу, — відсік Андрій.
— Ну й не залишай…
Оксана вийшла з кухні, задихаючись від образи й злості. Мало того, що чоловік завжди обирає матір, а не її, так він ще й звинувачує у вигаданому! Вона ніколи не давала приводу сумніватися. Все, що вона хотіла від відпочинку, — це спокій. Ніякі романи в її плани не входили.
Андрій же думав, що Оксана просто лякає його.
Вранці вона ще раз запитала, чи їде він. Андрій відгрубив, назвавши її дурною. А після обіду Оксана повернулася з квитком у руці.
Андрій влаштував скандал. Такого ще не було. Вона запропонувала купити йому тур, сподіваючись, що він опам’ятається. Але він, схоже, пішов на принцип. Хоча Оксана так і не зрозуміла, у чому сенс, якщо у його матері сьогодні навіть температури не було.
У результаті, коли вона їхала на вокзал, Андрій кинув:
— Можеш не повертатисяОксана вийшла з дому, тримаючи в руках не лише валізу, а й нову віру в те, що життя може бути світлим і вільним.
