«Як ти могла дозволити колишній свекрусі побачити онучку?»: у тебе немає й краплі гордості
— Минулого тижня моїй донечці виповнилося два роки. Невеличке свято в колі найближчих. Її батько, мій колишній чоловік, навіть не згадав про день народження. Жодного дзвінка, жодного повідомлення. А ось його мати, колишня свекруха, зателефонувала заздалегідь. Сказала, що хоче прийти, привітати малу. Я подумала: що тут поганого? Прийшла, принесла подарунок — м’яку іграшку, трохи солодощів та конверт із грішми. Ми сходили до парку, погуляли. А потім повернулися додому… і ось тоді почався справжній жах, — із розпачем розповідає 30-річна Оксана.
— Що трапилося?
— Моя мати, побачивши мене з Валентиною Петрівною, буквально вибухнула від лютості. Почала кричати, що я зганьбила родину, що у мене немає ні сорому, ні гордості. Мовляв, як я могла дозволити колишній свекрусі прийти і обіймати дитину? Казала, що я мала кинути їй той «жалюгідний подарунок» в обличчя і вигнати.
— Вона серйозно причепилася до подарунка?
— Так! Сказала, що іграшка дешева, шоколадки шкідливі, а грошей вона могла б і більше дати. Цілу ніч нарікала! Докоряла, що я ледь не кинулася колишній свекрусі на шию. Що от вона, «погана баба», а я її майже в будинок впустила. І наче забула, як ця жінка колись виставила мене за двері без копійки.
Оксана розлучилася рік тому. Чоловік виявився не готовий до справжньої родини. Коли почалися труднощі — безсонні ночі, дитячі сльози, брак грошей — він просто здався. Вирішив, що простіше, дешевше та спокійніше жити без дружини та дитини. Мовчки зібрав речі та пішов. Квартира була оформлена на його матір, і Оксану просто виставили.
— Я тоді навіть не зрозуміла, що відбувається. Ніби хтось вимкнув світло. Куди йти, що робити? Я була в шоці.
Розлученням займався адвокат свекрухи. Хоча ділити було нічого — квартира та авто записані на батьків чоловіка, а в нього офіційно нічого. Навіть аліменти платить символичні. В Оксани не вистачило сил домагатися чогось через суд. Вона була надто втомленою та зламаною.
— Я просила лише про одне — дозволити пожити в тій квартирі до кінця декрету. Не хотіла повертатися до мами: вона жінка складна, із важким характером. Але Валентина Петрівна відмовила. Каже, ти не перша і не остання невістка. У мене, мовляв, не готель.
Але перед від’їздом вона допомогла з переїздом: найняла вантажників, спакувала речі, навіть перевезла їх до матері Оксани. Дозволила забрати все необхідне, але Оксана взяла лише своє. Не хотіла, щоб потім хтось докоряв.
Вже вісім місяців вона із маленькою донькою живе у крихітній однушці разом із матір’ю. АлА тепер, коли Валентина Петрівна знову зателефонувала, Оксана стискає телефон у долоні, не знаючи, чи варто відповідати.
