Він руйнує нас зсередини: я боюся, що дядько мого чоловіка знищить нашу сім’ю
До дядька мого чоловіка — Бориса Миколайовича — він завжди прислухався. Шанував, ставив за приклад, у всьому довіряв. А я з першого дня не розуміла, за що можна поважати цю людину. Грубий, дратівливий, постійно з усіма у сварках — чи то сусіди, колеги чи рідні. Його навіть на попередній роботі терпіли лише за стаж, хоча він і там встиг посваритися з половиною колективу.
Але все змінилося, коли Борис Миколайович взяв мого чоловіка, Тараса, до себе у бригаду. До нього там ніхто не затримувався — усі тікали максимум за півроку. Він причепився до всього, поспішав, звалював провину. Але Тарас — людина лагідна, не конфліктна. Терпів, мовчки переробляв, гасив спалахи дядькового гніву. Інколи, звісно, вибухав, але потім вони мирилися. Робота йому навіть подобалася, хоча несправедливість із поділом виторгу — половина дядьку, половина йому — мене завжди обурювала.
Після весілля я зрозуміла: Тарасові не можна пити. Він перетворюється на чужу людину — агресивну, непередбачувану. Я сподівалася, що Борис Миколайович якось допоможе, наставить. Адже чоловік його поважав. Але все пішло шкереберть. Замість допомоги — підливав оливу у вогонь. Вони почали разом ходити до шинку, пити. Після таких вечорів Тарас був у жахливому стані. А коли я намагалася щось сказати, він казав, що «у сім’ї чоловік голова, а жінка має слухатися». Ці слова, я певна, йому нав’язав дядько.
Пізніше, під час однієї з сварок, Тарас почав повторювати за дядьком безглузді речі про мою матір. Мовляв, вона — інтриганка, налаштовує всіх проти нього. Хоч бачилися вони всього кілька разів. Та й тоді — ввічливо, культурно. Мені стало ясно: дядько не просто впливає — він навмисно налаштовує чоловіка проти моєї родини. Проти мене.
Ми з Тарасом завжди вирішували спільно. А тепер він став віддалятися. Моїх порад не слухає, будь-які зауваження сприймає у штики. Ніби я — загроза його дядькові, а не дружина. Я бачила, як мій чоловік змінюється, і розуміла, що джерело всіх лих — його дядько. Але як боротися з людиною, яку твій чоловік вважає авторитетом?
А потім сталося неочікуване: Бориса Миколайовича звільнили. Ще один скандал, керівництво не витримало. А Тараса — навпаки, підвищили. Його поставили на місце дядька. Це було ударом по його самолюбству. Він утік із міста, ніби «тимчасово», але, як я дізналася, просто неВін тепер ходить по нашому дому, як тінь, і я відчуваю, що скоро в цій тіні загинемо обидва.
