— Хотіла як краще, допомогти дітям, пікнуватися про онука. Знала, що в них туго з грішми, тому й відпустила невістку на роботу, — зі зітханням розповідає Ганна Миколаївна.
Їй п’ятдесят п’ять, і вона на пенсії через хворобу. Гроші — копійки, але жінка якось виживає. Син давно дорослий, а молодша дочка вчиться в інституті, підробляє та допомагає матері.
— Син одружений вже шість років. Одразу після весілля вони з невісткою взяли іпотеку. Я радили однушку, щоб не тягнути непідйомне, але вони обрали двушку. Допомогти не могла — сама ледве кінці з кінцями зводжу. А свахи теж не втручалися — у них свої фінансові клопоти, — ділиться Ганна Миколаївна, яка живе у містечку Вересень.
Вона знала, що родина невістки, Мар’яни, не з багатих. Її це не бентежило, а ось рідня Мар’яни постійно підкидала проблем.
— Бабуся Мар’яни ніколи не працювала, але народила п’ятьох. Жила з горілки, трохи город мав, але злидні. Тільки моя сваха, її мати, вибилася в люди. Решта її братів і сестер — по нахилій, — згадує Ганна Миколаївна.
Старший брат загинув через п’янство, сестра сидить за крадіжку, молодший брат десь безвісти пропав. А наймолодша сестра Мар’яни, на сім років старша її, досі сидить на шиї у матері.
— Ця сестра вийшла заміж за якогось ледачого хлопця. Дітей немає. Чоловік у в’язниці, три роки відсидів, ще стільки ж попереду. А вона молода, життя хоче, — розповідає Ганна Миколаївна.
Поки зять був на волі, він набрав кредитів, які тепер гасить сваха, мати Мар’яни. А сама сестра, Тетяна, повернулася до батьків та оформила собі інвалідність, щоб хоч щось отримувати. Працює, але зарплатня ледве покриває їжу та комуналку.
Сваха, Олена Степанівна, умовляла Тетяну розлучитися, щоб частину боргів списали на чоловіка. Але та ні в яку: любить його, хоч у прірву за ним. А тут ще й нова біда:
— Діти наші ніби-то нормально живуть, я рада. А ми з чоловіком розлучаємося, — оголосила сваха Ганні Миколаївні.
— Я оніміла. Стільки років разом, і раптом таке! Виявилося, що свікор пішов до молодшої аж з трьома дітьми, залишивши родину без годувальника, — хитає головою Ганна Миколаївна.
Незабаром і Мар’яна прийшла до свекрухи, скаржачись, що грошей немає, а чоловіка, Олега, звільнили з підробітку. Їй запропонували роботу на півставки, і вона благала Ганну Миколаївну посидіти з онуком.
— Хто їм допоможе, як не я? Сваха працює, моя донька вчиться, а інша родина тільки про себе думає. Я сказала Мар’яні, що боюся не впоратися — онук, Андрійко, жвавий. А вона як заплаче! — зітхає Ганна Миколаївна.
Зрештою, вона погодилася доглядати Андрійка, але тільки в себе вдома. Живе на першому поверсі, подвір’я закрите — гуляти зручно. Квартира свекрухи була недалеко, возити онука нескладно. Ганна Миколаївна, подолавши біль, пила ліки та справлялася.
Одного разу Андрійко захворів, і бабусі довелося сидіти з ним у квартирі дітей. Зазирнувши у холодильник, вона аж ахнула — пусто, як у степу. У цю мить Олег залетів додому переодягнутися перед зустріччю.
— Мар’яна скоро буде, бувай! — кинув він.
— Куди це ти? — здивувалася Ганна Миколаївна.
— На підробіток, зміна ж чекає.
— І тут мене як грім ударив, — з тремтінням у голосі згадує вона. — Всі мене обдурили! Мар’яна працювала не заради іпотеки, а щоб гасити борги своєї сестри! Олег горбатився на двох роботах, я здоров’я гробила з онуком, а невістка рятувала свою родину!
Ганна Миколаївна була в шоці. Вона скаржилася синові, але той захищав дружину, запевняючи, що Мар’яна все робила для родини. Свекруха не могла повірити у такий обман. Я можна брехати, дивлячись у вічі?
Вона розуміла, що після скандалу відносини псуються. Може, й онука не дадуть бачити. Але миритися з нахабством невістки Ганна Миколаївна не збиралася. Її серце розривалося від образи, але правда була важливішою.
