Новорічний сюрприз: наречена, до якої ніхто не був готовий
Богдан, Сергій і Тарас з дитинства були нерозлучними. Хоча їхні професії та вдачі різнилися, дружба витримала всі випробування. Богдан одружився першим — не через велике кохання, а швидше тому, що «так треба». Та згодом між ним і Олесею виникла повага, а можливо, навіть ніжність.
Потім за свій шлюб узявся Сергій. В нього була справжня історія кохання — палке, взаємне, щасливе. Його дружина Соломія швидко зблизилася з Олесею, і тепер пари часто проводили час разом.
Тарас же лишався холостяком. Він не поспішав одружуватися, жартував, що самому дихати вільніше. Але цього Нового року він заявив: приїде не сам, а з дівчиною. І вперше за всі роки вирішив представити її друзям.
У будинку Богдана кипіли приготування: ялинка прибрана, м’ясо замариноване, шампанське охолоджене. Сергій із Соломією вже приїхали разом із маленьким сином Марком. Усі хвилювалися: яка вона? Та, кого Тарас, завжди такий вибагливий, узяв із собою на свято?
— Напевно, якась бізнес-леді з дипломом Сорбони, — пожартував Сергій.
— А може, співачка з телебачення, — додав Богдан.
— Годі вам, — знизала плечима Олеся. — Якою б вона не була, важливо, щоб Тарас був щасливий.
Коли в двері подзвонили, Богдан підбіг відчинити. На порозі стояв Тарас… із Зоряною.
Наречена вразила всіх. Невисока, огрядненька, у блискучій короткій спідниці, з яскравим макіяжем, нарощеними віями та довгими розписаними нігтями. На голові — строкаті косички, під пальтом — шкіряний топ.
— Усім привіт! Я так рада знайомству! — захлипала очима Зоряна. — Ви, мабуть, Олеся та Соломія?
Дружини, зберігаючи напружені усмішки, подали їй руку. Усі були збентежені, але намагалися триматися. У повітрі повисла незграбна тиша.
На кухні дівчата намагалися втягнути її у справи. Зоряна з ентузіазмом взялася чистити овочі, рубати зелень, терти буряк. Дивно, але робила це швидко та акуратно. Олеся із Соломією переглянулися — чекали повного краху, а отримали справжню помічницю.
— А ти де працюєш? — обережно запитала Соломія.
— Я фотограф, — відповіла Зоряна. — Співпрацюю з журналами, знімаю репортажі. Ось нещодавно була в дитбудинку — робила фотосесії для діток. Хочу, щоб у них залишилися теплі спогади.
Це знову здивувало. Зовсім не відповідало образу. Але ще більше вразило те, як Зоряна спілкувалася з дітьми. Весь вечір вона возилася із Марком та восьмирічною Даринкою, донькою Богдана.
Коли прийшов час розкривати подарунки (у друзів була така традиція — до півночі), у коробках від Зоряни виявилися теплі, душевні речі — підібрані з урахуванням смаку кожного.
А наступного ранку, коли інші ще спали, Зоряна вже ліпила сніговика з дітьми у дворі. У будинку пахло кавою, а на кухні стояли акуратно розставлені чашки.
— Вона диво, — тихо сказав Богдан Тарасу. — Тримайся за неї.
— Та тобі пощастило, — додала Соломія, з вдячністю згадуючи, як вперше за довгий час провела ніч спокійно.
Тільки тоді всі зрозуміли, наскільки помилялися. Зовнішність оманлива. А Зоряна виявилася саме такою — доброю, щирою, надійною. Такою, про яку мріє кожен чоловік, навіть якщо не відразу це усвідомлює.
