Гості по сусідству: як Олена поставила межу нахабству
Олег повернувся додому втомлений, а в квартирі пахло смаженим — у духовці томилося м’ясо, а Олена нарізала салат. Він підійшов, поцілував дружину і помітив:
— Пахне чудово.
— Стараюся для гостей, — усміхнулася вона.
— Для моїх? — насупився Олег. — Я ж просив — не готуй.
— Ну як же… Це ж твоя родина. Люди після роботи, їм треба поїсти.
— Олено, ти мене згодом зрозумієш… Краще б послухала.
За пару годин до цього йому подзвонила мати:
— Сину, Марічка, дочка Тетяни, з чоловіком квартиру купили поруч із вами. Поки ремонт, без води. Тетяна просить — нехай у вас миються пару днів.
Олег не був у захваті. Він ще з дитинства Марічку недолюблював — спритна, як і мати.
— Гаразд, нехай заходять, — зітхнув він. — Тільки в душ, не більше.
Марічка та її чоловіко Олексій з’явилися незадовго до вечора.
— Вітаю! Я — Марічка, це мій чоловік. А ви, мабуть, Олена?
Не чекаючи запрошення, Марічка пройшла по кімнатах, поторкала дверні ручки, зазирнула у спальню. Олег зачинив двері:
— Ви ж, начебто, в душ?
— Так-так! Оленочко, можна рушники? Своїх немає.
Коли обидва помилися, йти не поспішали. Сіли у вітальні, втягнули носом запах смаженого.
— Ой, як смачно! — защебетала Марічка. — Що готуєш?
Олена зітхнула й запросила до столу.
З’їли все дочиста. Пішли, забувши рушники, мочалки і шампунь. Олена зітхнула:
— Гель і шампунь не шкода, але мочалки доведеться купити нові.
Наступного дня все повторилося. І на третій. Олена приготувала запіканку з брокколі, Марічка скривилася:
— Фу! Це ви їсте?! Давай котлети.
На четвертий день була паста з м’ясним соусом. Марічка знову незадоволена:
— М’яса майже нема. Один соус.
Олег запитав Олексія:
— Коли воду дадуть?
— Так уже дали, — чесно зізнався той.
Марічка миттєво втрутилася:
— Душовий ще не встановили…
Після вечері Олена подивилася на чоловіка:
— Я придумала, як їх відвадити. Але ти маєш підіграти.
Наступного вечора, коли гості посідали, Олена принесла піднос із сухим вівсяним пластівцем, тертим яблуком і медом.
— Це «Французький салат краси». Дуже корисний. Ми з Олегом тепер тільки його й їмо.
Марічка намагалася жувати, але салат їй явно не сподобався. Гості пішли швидко.
— Сьогодні вечерю готуєш ти, — сказала Олена чоловікові. — У морозилці вареники.
За день Марічка подзвонила:
— У вас знову цей салат?
— Ага, Олена невблаганна… Якщо зайдете, купіть ковбаси, бо я вже сам не можу.
— Та ні, ми до вас більше не прийдемо. У нас тепер і вода, і душовий.
Через кілька днів Олегу подзвонила мати:
— Тетяна каже, Олена тебе не годує.
— Мамо, не слухай досить. Я ситий, здоровий і щасливий. А ще новина: через місяць ми переїжджаємо у будинок, цю квартиру продаємо. Ось тоді й побачимо, хто кому родина…
