Розбите довіря: історія про зраду, яку неможливо пробачити
— Ой, Олесю! Привіт, доню, — зніяковіла свекруха, відчиняючи двері. — Ми ж чекали тебе аж післязавтра.
— Доброго вечора, Ганно Василівно, — спокійно відповіла Олеся, обіймаючи жінку. — На роботу треба виходити в понеділок, відпустку скоротили… Вирішила повернутись раніше. Мій чоловік із сином у вас?
Свекруха завагалась.
— Денис тут, а от Іван… він поїхав проводити свою колегу, Марійку. Ви ж не домовлялись?
Тепер черга здивуватися дісталася Олесі.
— Він не відповідав на дзвінки. А хто ця Марійка, якщо не секрет?
— Та нічого особливого… — занервувалася Ганна Василівна. — Іван привіз Дениса на вихідні, а Марійка… вона просто сиділа у машині. Я… я запросила її на чай із пампушками.
— Ну звісно, як же не запросити… А де вони зараз? Давно пішли?
— Години дві тому, — відповіла свекруха, опустивши очі.
— Чудово, — холодно кинула Олеся і пішла до сина.
Всередині у неї кипіло. Вона обняла п’ятирічного Дениса, забрала його і, коротко попрощавшись, поїхала додому. Дорогою син радісно розповідав:
— Ми з татом і тітонькою Марійкою їли морозиво, каталися на гойдалках і були у бабусі. Було весело!
Олеся кивала, але думки крутилися, як вихор. Вперше за десять років вона поїхала у відпустку сама — виграла путівку в санаторій за багаторічну роботу. В неї був шанс полікувати здоров’я, яке роками підточували гастрит та виразка. Іван сказав:
— Їдь. Мама допоможе, я впораюся.
Олеся сумнівалася, але він переконав. А тепер її син розповідає про затишну кав’ярню з «тітонькою Марійкою». Та сама Марійка, про яку вона нічого не знала, вже катається з їхнім сином і п’є чай із її свекрухою.
Опівночі задзвонив телефон.
— Олесю, привіт… Телефон сів, вибач… — пробурмотів Іван.
— Привіт. Ти де?
— У мами. З Денисом залишилися на ніч. Всі вже сплять…
— Дуже цікаво. Дивно, що я ось, наприклад, лежу вдома. Денис спить у своєму ліжечку, а тебе немає. Ти, випадково, не у шафі?
Сказано це було стримано, але з лютью у голосі.
Іван замовк, а потім скинув дзвінок.
За сорок хвилин він стояв на порозі.
— Не розпочинай скандал. Все одно дізналася… Так, є Марійка.
— Ти що, з розуму з’їхав? Ти привів цю жінку до своєї матері? Ти дозволив моєму синові проводити з нею час?!
— Я хотів зрозуміти, чи підійде вона нам. Моїм батькам, Денисові…
Олеся ледве не впала від шоку. Це не сон. Це її реальність.
— Ти… хочеш вписати свою коханку в сім’ю? Що далі — познайомиш і зі мною?
— Не перебільшуй. Я не знав, що ти приїдеш.
Сльози бризнули з очей. Не тому, що зрадив. А тому що не покаявся. Говорив, ніби обираОлеся зрозуміла: час було збирати речі і йти вперед — без нього.
