Вечір обіцяв спокій і затишок, але раптом тишу порушив дзвінок у двері.

Оксана готувала вечерю, накриваючи стіл для себе й чоловіка. Вечір обіцяв бути тихим, затишним, але раптом тишу розірвав різкий дзвінок у двері. Гостей вони не чекали, і цей звук завис у повітрі, наче вісник чогось несподіваного.

— Богдане, відчини, будь ласка, хто там? — гукнула Оксана з кухні, витираючи руки об рушник.

Богдан, відірвавшись від телевізора, неохоче піднявся й пішов до дверей. Відчинивши їх, він завмер, не віричи власним очам.

— Тіто Леонідо? Звідки ви взялися? — у його голосі було щире здивування. Перед ним стояла старша сестра його покійної матері, жінка, яку він не бачив роки.

— Добрий вечір, Богданчику. Ось, вирішила до вас завітати. Можна увійти? — Леоніда посміхнулася, але в її очах мигнула тінь втоми.

— Звичайно, заходьте! — Богдан відступив, пропускаючи гостю. — А чому не попередили? Я б зустрів вас на вокзалі.

— Та так, несподівано вийшло, — відповіла вона, обережно ставлячи на підлогу важку сумку. — Була у твоєї сестри у Львові, а тепер ось до вас, у Київ, приїхала.

Оксана, почувши голоси, вийшла з кухні, поправляючи фартух. Побачивши гостю, вона ледь поморщилася.

— Добрий вечір, Леонідо Григорівно! Отакий сюрприз… Вечерятимете з нами?

— Не відмовилась би, дякую, — відповіла жінка, направляючись до ванної помити руки.

Оксана кинула на чоловіка запитливий погляд, ледве стримуючи подразнення.

— Я й гадки не мав, що вона приїде, — шепотів Богдан.

— І надовго вона до нас? — Оксана скрестила руки. — Ще й по місту її возити, годувати? Навіщо вона взагалі з’явилася?

— Заспокойся, зараз усе з’ясуємо, — Богдан знизав плечима, намагаючись не загострювати.

Повернувшись, Леоніда Григорівна поставила на стіл сумку з гостинцями.

— Ось, привезла вам із села: мед свіжий, сусідський, часник, трави різні. У вас у місті за таке, мабуть, цілий стан віддають. Ну, розказуйте, як живете? Як ваш Олесь?

— Живемо, як усі, — почав Богдан. — Квартиру в іпотеку взяли, працюємо, крутимося. Олесь у десятому класі, захопився програмуванням. Незабаром із тренування повернеться. А в вас як справи?

— Молодці, що квартиру взяли, —

Оцініть статтю
Та невже
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

Вечір обіцяв спокій і затишок, але раптом тишу порушив дзвінок у двері.
Та невже
Privacy Overview

This website uses cookies so that we can provide you with the best user experience possible. Cookie information is stored in your browser and performs functions such as recognising you when you return to our website and helping our team to understand which sections of the website you find most interesting and useful.