У Оксани Миколаївни був ювілей. П’ятдесят п’ять років. Святкування вирішили влаштувати на широку ногу, у затишному ресторані на березі Дніпра. Гостей зібралося чимало: родичі, друзі, колеги. Усі галасливо веселилися, піднімали келихи за именинницю, сипали їй квітами та компліментами. Чоловік Оксани Миколаївни, Богдан, подарував їй розкішний подарунок – витончене золоте каблучко з сапфіром, що викликало в жінки захоплений зітхання. Ведучий вечора, сяючи посмішкою, оголосив:
– А тепер нашу ювілярку бажає привітати її невістка!
До мікрофона, гордо випроставшись, підійшла Соломія.
– Люба Оксано Миколаївно, – почала вона з урочистою інтонацією, – від нашої сім’ї я приготувала для вас особливий сюрприз!
Гості зашепотіли, передчутуючи щось незвичайне. Оксана Миколаївна, сяючи від щастя, підвелася з місця, очікуючи чогось зворушливого чи щирого. Але вона й уявити не могла, який «сюрприз» задумала її невістка.
Соломія ніколи не подобалася ні батькам свого чоловіка Олега, ні його старшій сестрі Даринці. Здавалося, це звичайна історія про складні стосунки з родичами чоловіка, але тут головним джерелом проблем була сама Соломія.
Олег із дитинства був м’яким і податливим. У школі він завжди йшов за натовпом. Якщо хлопці кликали грати в футбол, він погоджувався, навіть якщо волів би лишитися вдома з книгою. Коли хтось підмовляв сказати грубість однокласниці Марічці, він, хоч і ніяково, піддавався, попри те, що Марічка йому таємно подобалася.
Так було у всьому. Олег рідко приймав рішення самостійно, наче боявся власної тіні. Його сестра Даринка відверто називала брата слабаком. Мати, Оксана Миколаївна, хоч і лаяла доньку за різкі слова, у глибині душі погоджувалася з нею. Чому в одних батьків вийшли такі різні діти? Олега виховували не гірше за сестру: його не баловали, не кидалися захищати від кожного обручника, вчили, що чоловік повинен вміти постояти за себе.
Батько прищеплював синові любов до спорту, мати – до літератури та мистецтва. Але, мабуть, характер таки був закладений природою, і жодне виховання не могло його зламати. Оксана Миколаївна не хотіла тиснути на сина, руйнувати його натуру. І всі в родині змирилися з тим, яким він виріс.
Коли Олег привів у дім Соломію, ніхто не здивувався. Лагідна, добра дівчина, яка мріє про міцну родину, навряд чи звернула б на нього увагу. Олегові, здавалося, потрібна була «тверда рука», що вестиме його життям. І Соломія стала цією рукою – владною, самовпевненою, різкою на слова і вчинки. Її манера спілкування, наполегливість і часом відверта грубість відштовхували багатьох, але тільки не Олега. Він дивився на неї з захопленням, виконуючи всі її примхи, наче вірний пес.
Батьки і сестра намагалися не втручатися. Вони бачили, що Олег щасливий, і вирішили, що лізти у життя дорослого сина – не їхня справа. Коли він зробив Соломії пропозицію, всі сприйняли це як даність. Зрештою, не їм жити з нею під одним дахом. Олег же виглядав задоволеним, ніби йому все подобалось у цій дивній динаміці їхніх стосунків.
– Ми з Соломією збираємося в Карпати, – одного разу похвалився Олег за сімейною вечерею. – Зберу грошей, і поїдемо.
– А Соломія не хоче внести свої кошти? – обережно поцікавилася Оксана Миколаївна, вважаючи, що у сім’ї все має бути спільним.
– Я чоловік, це моя обов’язок, – гордо відповів Олег, очевидно повторюючи слова дружини.
Потім Соломія вирішила, що їм потрібна квартира в іпотеку, хоча їхній бюджет тріщав по швах. Потім вона заявила, що пора заводити дітей.
– Хочемо велику родину, – ділився Олег із захопленням. – Щоб у домі лунав дитячий сміх!
– А на що утримуватимете? – скептично посміхнулася Даринка.
– Я ж працюю, – трохи образившись відповів брат. – Соломія каже, ще допомоги будуть.
Батьки лише зітхали. Вони намагалися давати поради, але Олег, як завжди, слухав лише дружину. Втручатися в їхні справи ніхто не наважувався.
Незабаром Соломія завагітніла. З цього моменту вона поводилася так, наче весь світ їй щось винен. Одного разу вона обурювалася, що кур’єр відмовився занести посилку до квартири.
– Я ж вагітна! – негодВона вийшла з ресторану, гучно хлопнувши дверима, а Олег, нарешті, почував себе вільним.
