**Тіні зради: мелодія нового життя**
Олексій Павлович став дедалі частіше затримуватися на роботі.
— Дивно, — думала його дружина Оксана. — То засиджується допізна в офісі, то біжить до свого друга Тараса в гараж. Що там можна робити майже щодня?
Якось Оксана вирішила прогулятися торговим центром у самому серці Києва. Хотіла трохи відволучись, а заодно купити у квітковому магазині ґрунт і горщик для фіалок. Увійшовши до залитого світлом простору, вона окинула поглядом бутики і раптом завмерла, наче приголомшена. Назустріч їй ішов Олексій. І не один — з молодою дівчиною! Та обернулася, і Оксана ахнула, не вірячи очам. Цю дівчину вона знала.
***
Оксана зупинилася біля під’їзду свого будинку. Шлях заступили вантажники, які намагалися затягнути в двері величезний рояль. Навіть з відкрученими ніжками він не проходив у вузький отвір.
— Не влізе, хоча б двері знімай, — констатували вантажники. — Старовинний, може, габарити.
— Пропустіть мене, а потім хоча б стіни розбирайте, — роздратовано кинула Оксана.
Збентежений господар рояля, витираючи піт з чола, зітхнув:
— Усе внесли, лишився лише рояль. Якби я жив на першому поверсі, то може й через вікно затягли б, але я на п’ятому… — він сумно глянув на Оксану.
— Я теж на п’ятому, виходить, ви мій новий сусід навпроти, — відповіла вона. — Знаєте, є машини з підіймальною платформою. Моя подруга так диван на четвертий поверх піднімала. Можу дати номер, але це, мабуть, не дешево.
Чоловік засяяв і вдячно подякував за ідею. Оксана продиктувала номер і піднялася додому, але весь час поглядала у вікно, спостерігаючи за долєю рояля. Машина з платформою приїхала, і інструмент опинився у квартирі. Вона здивувалася, як її затягла ця чужа історія. На мить вона навіть забула про свої біди.
А біди почалися вчора. Олексій пішов від неї…
Це був удар. Звичайно, вона помічала зміни у його поведінці. Він став відстороненим, шукав привід піти з дому. То засиджувався на роботі, то зникав у гаражі з Тарасом.
— Дивно, — розмірковувала вона. — Що там можна робити кожного дня?
Оксана списувала це на кризу середнього віку. Може, захопився кимось, але пройде…
У вихідний вона пішла в торговий центр. Хотіла відволучись, придбати щось для квітів. Але там, серед галасу вітрин і натовпу, її чекав удар. Назустріч йшов Олексій, обіймаючи за талію молоденьку дівчину. Вони сяяли щастям, вона щось шепотіла йому на вухо, і їхня любов була майже відчутною. Дівчина обернулася, і Оксана ледве дихала від шоку. Це була Мар’яна, її молода колега.
Олексій, побачивши дружину, збентежився, але швидко взяв себе в руки:
— Удома все поясню.
Оксана не поспішала повертатися. Вона блукала київськими вулицями, а в голові спалахували спогади. Мар’яна привабила Олексія на корпоративі рік тому. Вони танцювали, виходили разом покурити, але Оксана не надала цьому значення. Їй навіть у страшному сні не могло здатися, що її вірний, надійний чоловік здатен на зраду.
Коли вона повернулася, Олексій уже зібрав речі. Він уникав сварки, і Оксана, стримуючи сльози, тихо запитала:
— У чому я тобі не догодила? Що було не так?
— Усе було добре, — відповів він, дивлячись у підлогу. — Але ми з тобою живемо за інерцією, все пресне, нудне. А без Мар’яни я не можу і дня. Дякую тобі за двадцять років, за дочку. Я виростив її, купив їй квартиру, видав заміж. Маю право на щастя. Пробач, якщо зможеш…
Оксана розплакалася, лише коли двері за ним зачинилися. Такої болі вона не знала ніколи. Ніч минула без сну.
Вранці — контрастний душ, легкий макіяж, строгий костюм. На роботу, наче нічого й не сталося. Ніхто не мав побачити її слабкість. Але вона знала: увесь відділ шепотітиметься, як Мар’яна забрала її чоловіка.
Мар’яна прийшла в їхню компанію одразу після університету. Гарненька, охайна, відповідальна. Швидко з усіма знайшла спільну мову, і Оксана ставилася до неї тепло. Тепер же добиратися до офісу доводилося автобусом — Олексій завжди підвозив її на авто. У переповненому салоні Оксана почувалася чужою.
В офісі вона зустріла Мар’яну. Та зніяковіло привіталася і миттю пройшла повз. Але працювати їм доведеться в одному кабінеті. У колективі стояла напруга: старші колеги співчували Оксані, молодь робила вигляд, що нічого не сталося, але ждала розв’язки.
Після роботи Олексій чекав Мар’яну біля входу. Оксана навмисне затрималася, щоб не бачити, як її суперниця сідає в їхню машину на її місце.
Вдома вона похвалила себе за стійкість. Думає, Мар’яна чеМар’яна чекала, що вона зламається, але Оксана лише усміхнулася й подякувала долі за новий початок.
