Тінь зради: мелодія нового життя
Сергій Павлович дедалі частіше затримувався на роботі.
— Дивно, — думала його дружина Мар’яна. — То засиджується в офісі допізна, то біжить до свого друга Ігоря в гараж. Що там можна робити майже щодня?
Одного разу Мар’яна вирішила прогулятися торговим центром у центрі Львова. Хотіла трохи відволектися, заодно купити в квітковому магазині землю та горщик для фіалок. Увійшовши до яскраво освітленого центру, вона окинула поглядом магазини й раптом завмерла, наче грім ударив. Назустріч йшов Сергій. І не сам — із молодою дівчиною! Коли супутниця повернулася, у Мар’яни перехопило дух: вона її знала.
***
Мар’яна зупинилася біля під’їзду свого будинку. Шлях перегородили вантажники, які намагалися затягнути у двері величезний рояль. Навіть зі знятими ніжками він не проходив у вузький отвір.
— Не влізе, хоч двері знімайте, — винесли вердикт робітники. — Старовинний, мабуть, гора ж!
— Пропустіть мене, а потім розбирайте що хочете, — роздратовано кинула Мар’яна.
Збентежений господар рояля, витираючи піт з чола, зітхнув:
— Усе занесли, лише рояль лишився. Якби я на першому поверсі — через вікно б затягли, але ж я на п’ятому… — він сумно подивився на Мар’яну.
— Я теж на п’ятому, виходить, ви мій новий сусід навпроти, — відповіла вона. — Знаєте, існують машини з підйомною платформою. Моя подруга так диван на четвертий поверх піднімала. Дам вам номер, але це, мабуть, недешево.
Чоловік просто сяяв від вдячності. Мар’яна продиктувала номер і піднялася додому, але весь час поглядала у вікно, спостерігаючи за долєю рояля. Машина приїхала, і інструмент опинився в квартирі. Мар’яна здивувалася, як її захопила ця чужа історія. На хвилину вона навіть забула про своє горе.
А воно почалося вчора. Сергій пішов від неї…
Це був удар. Звичайно, вона помічала зміни в його поведінці: став відстороненим, шукав причини піти з дому. То затримувався на роботі, то зникав у гаражі з Ігорем.
— Дивно, — думала вона. — Що там можна робити щодня?
Мар’яна списувала це на кризу середнього віку. Може, захопився кимось, але ж пройде…
У вихідний вона пішла в торговий центр. Хотіла відволектися, купити щось для квітів. Але там, серед галасу та яскравих вітрин, її чекав удар. Назустріч йшов Сергій, обіймаючи за талію молоденьку дівчину. Вони сяяли щастям, вона щось шепотіла йому на вухо, і їхня любов була майже відчутною. Коли дівчина повернулася, у Мар’яни перехопило дух. Це була Олеся, її молоденька колега.
Сергій, побачивши дружину, збентежився, але швидко взяв себе в руки:
— Вдома все поясню.
Мар’яна не поспішала повертатися. Вона блукала вулицями Львова, і в голові виринали спогади: Олеся сподобалася Сергію на корпоративі рік тому. Вони танцювали, виходили разом покурити, але Мар’яна не надала цьому значення. Їй навіть у страшному сні не могло привидітися, що її віруний Сергій здатен на зраду.
Коли вона повернулася, Сергій уже зібрав речі. Він уникав скандалів, і Мар’яна, стримуючи сльози, тихо запитала:
— У чому я провинилася? Що було не так?
— Усе було добре, — відповів він, дивлячись у підлогу. — Але ми з тобою живемо за інерцією, усе стало пресним. А без Олесі я не можу і дня. Дякую за двадцять років, за доньку. Вигодував її, купив квартиру, видав заміж. Я маю право на щастя. Пробач, якщо зможеш…
Мар’яна розридалася, лише коли двері за ним зачинилися. Такої болі вона ніколи не знала. Ніч минула без сну.
Зранку — контрастний душ, легкий макіяж, строгий костюм. На роботу, ніби нічого не сталося. Ніхто не повинен побачити її слабкість. Але вона знала: увесь відділ шепотатиметься, як Олеся забрала її чоловіка.
Олеся прийшла в компанію одразу після університету. Гарненька, акуратна, відповідальна. Швидко знайшла спільну мову з усіма, і Мар’яна до неї добре ставилася. Тепер до офісу доводилося їхати автобусом — Сергій завжди підвозив її на машині. У переповненому салоні Мар’яна почувалася самотньою.
В офісі вона несподівано зустріла Олесю. Та зніяковіло привіталася і швидко пройшла повз. Але працювати їм доводилося в одному кабінеті. У колективі відчувалася напруга: старші колеги співчували Мар’яні, молоді робили вигляд, нічого не трапилося, але з цікавістю чекали розв’язки.
Після роботи Сергій чекав Олесю біля входу. Мар’яна навмисно затрималася, щоб не бачити, як її суперниця сідає на її колишнє місце в їхній машині.
Дома вона похвалила себе за стійкість. Думає, Олеся чекає, що вона звільниться? Дарма! Мар’яна любила свою роботу, колНевдовзі вона зрозуміла, що новий сусід із роялем став для неї тим промінчиком світла, який допоміг знайти силу почати все спочатку.
