Вирішила пожити для себе

У моєї сусідки є син, Васька вже йому 42 роки. Живе з жінкою і 4 дітьми у квартирі своєї матері. Моєї сусідки Анни Яківни. Роботи практично немає, час від часу перебивається якимись дрібними замовленнями. То сантехніку комусь треба полагодити, то плитку десь покласти, але нічого серйознішого не робить.

Більшість часу його можна побачити в дома, навпроти телевізору з бокалом пива і все. Жінка його дивиться за дітьми, загалом домогосподарка. Глядить дітей, готує їсти прибирає. Анна Яківна, вже пенсіонерка, але як бачить, що дітям іноді їсти нема чого, та і в школу зібрати рюкзаки чи купити форму. Вона влаштувалась прибиральницею в нашому будинку. Миє під’їзди та підмітає двір, через те що пенсії не вистачає.

Якось ми розговорились про її життя, і про сина неробу і про невістку, що вже могла б виходити з декрету, Яківна як-не-як за дітьми б приглянула. А та все відмовляється. Одного дня я йшла з ринку та побачила як Яківна домиваючи останній під’їзд упала. Я одразу зрозуміла, що їй стало недобре, виклала швидку та дала таблетку від тиску. Я знала, що в неї високий тиск. Після того як її забрали в лікарню син прийшов тільки навідати її для того, щоб спитати коли стареньку випишуть, щоб вона могла зняти свою пенсію, бо прийшов час платити за комунальні рахунки.

Я також прийшла навідати Анну Яківну. Нарвала їй хризантем в себе на клумбі, у мене є дача в селі, хороша така хатинка. Привезла їй яблук домашніх. Приготувала котлетки на пару, пюре і бульйончик. Принесла це все. Яка ж вона була рада, що я її навідала. І ми розговорились знову про те, як Яківна втомилась. І я запропонувала їй переїхати до мене. Живу я одна, діти вже повиростали й роз’їхались, а чоловік мій давно помеr. Яківна так зраділа, і погодилась. Ми домовились як тільки її випишуть, вона зайде до дому, збере речі та переїде до мене. А діти хай поживуть самі без бабусі. Сину з невісткою пора вже братись за голову.

Так і було, Яківну виписали та ми прийшли до неї додому, я допомогла їй зібратись речей, їх у неї не було багато, людина літня вже. І ми залишили записку для дітей. Діти я їду, хочу пожити трохи для себе, ви вже маєте подорослішати та взяти відповідальність не тільки за себе, а й за своїх дітей.

Ми з Яківною вирішили, що поки до весни будемо жити у квартирі, а на весну переїдемо на дачу. Квартиру здамо квартирантам, а на гроші здані за квартиру поїдемо ще й в пансіонат на процедури.

Оцініть статтю
Та невже
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

Вирішила пожити для себе
Та невже
Privacy Overview

This website uses cookies so that we can provide you with the best user experience possible. Cookie information is stored in your browser and performs functions such as recognising you when you return to our website and helping our team to understand which sections of the website you find most interesting and useful.