Мій єдиний син Михайло одружився дуже рано. Я йому радила не одружуватись, адже Василина – його наречена, старша на вісім років й у неї є двоє дітей від першого шлюбу. Мені майбутня невістка теж одразу не сподобалась і я не вигадую – обличчя в неї якесь дуже хитре. Мені здалось, що вона разом з моїм сином тільки через те, що в нього є де жити й він має фінансову можливість забезпечити її дітей.
Я навіть Михайлові озвучувала свої страхи, але він мене не послухав й вчинив по-своєму – одружився з Василиною. Як я й передбачала, невістка виявилась пройдисвіткою.
Щойно вони одружились, вона почала з мого сина мотузки вити – то їй те подавай, то інше. Син її одразу прописав у свою квартиру разом з дітьми. Василина не соромилась тягнути гроші з Михайла, щотижня приходила до нас додому в новому вбранні. Ще й хизувалась, що скільки коштує! А син всім її забаганкам потурав!
Словом, не пройшло й пів року спільного життя Михайла й Василини, як невістка зібрала речі й разом з дітьми пішла від мого сина. Як мені розповів Михайло, вона сказала, що знайшла багатшого, який краще її разом з дітьми забезпечуватиме. Мене розлютив такий вчинок невістки, але тільки тому, що я бачила, як побивається Михайло. В усьому іншому я була рада, що Василина знайшла нову «жертву».
Але за два тижні, вона повернулась до сина. Як з’ясувалось, Василина вагітна й новий кавалер не бажає виховувати дитину від іншого. Й що Михайло? А мій Михайло її, звичайно, прийняв з дітьми. Ще й радів, що скоро стане батьком. Я, звичайно, не дуже вірила, що дитина Василини від мого сина, але що могла зробити – Михайло твердо вирішив, що в них має бути повноцінна родина.
Словом, повернулась невістка в пригріте місце й почала готуватись до пологів. Я нічого вже не говорила, у їхнє життя не втручалась. Нехай роблять, що хочуть. Вже дорослі.
Але дівчинка, що народилась у Василини була зовсім не схожа на мого сина. Вона темноволоса, а мій син світлий, як і невістка! Я кілька разів натякала Михайлу, що його ошукують, але син вперто не хотів у це вірити й постійно вигадував якісь «логічні» пояснення чому так сталось.
«Хоче виховувати чужу дитину – будь ласка, – якось, не витримавши, сказала я, – але я цю дитину своєю онукою не вважаю.»
Михайло образився на мене, мовляв, що я за мати така, що не хочу його підтримати, але я вважаю, що все правильно сказала. Якщо син хоче, щоб його обманювали – це його право, а я не бажаю бути ошуканою.
Але нещодавно Василина ще більше нас всіх здивувала. Щоправда, підсвідомо я була готова до такого розвитку події. Вона все ж вирішила повернутись, до того чоловіка, на якого проміняла мого сина до народження молодшої доньки. Але він поставив їй одну умову – прийме її одну, тобто без дітей. І знаєте, що ця «зозуля» вигадала? Правильно, кинути трьох своїх дітей на мого сина-простачка, а самій піти до багатшого чоловіка.
Коли я про це дізналась, меж моєму обуренню не було. Як так? Це ж взагалі вже! Я так довго терпіла всі її вибрики, але останній – просто вершина нахабства! Де це бачено – змусити мого сина виховувати трьох чужих дітей, нехай навіть молодшу доньку він вважає своєю?!
Я взяла ситуацію у свої руки. Довелось зателефонувати невістці, розповісти їй де раки зимують й змусити забрати своїх дітей туди, куди пішла сама. Але ця «велика актриса» почала плакати мені телефоном, розповідати, що вже розкаюється в тому, що залишила мого Михайла. Я її розповідям не повірила, ясна річ, але дала час до ранку, щоб забрати дітей. Словом, наступного дня вона прийшла до нього додому й розповіла, як любить його та дітей і що насправді не хотіла йти, сама не знає, як таке сталось. Й щоб ви думали мій син зробив? Виставив її за двері? Ні, пробачив та прийняв в надії жити довго й щасливо. Чесно кажучи, в мене вже зла не вистачає на цю молоду сім’ю. Далі я у їхнє життя втручатись не буду. Врешті, мій син дорослий та має право на власні помилки.







