Ось та сама історія, але адаптована для української культури:
Олег і Соломія одружилися та переїхали до нової квартири на околиці Львова. Їх переповнювала радість: молода пара облаштовувала життя, створювала затишок, мріючи про майбутнє. Але через півроку в гості приїхали батьки Олега. Спочатку вони здавалися здивованими присутністю Соломії, а під час вечері, після кількох чарок, розгорівся скандал.
— Нащо ти привів цю дівку? — різко кинула свекруха.
— У якому сенсі? Я його дружина! — обурилася Соломія, відчуваючи, як кров приливає до обличчя.
— Дружина? — розреготалася свекруха, її сміх був сповнений зневаги. — Яка ти дружина? Не сміши! У Олега вже є дружина й двоє дітей. Наші онуки! А ти хто? На квартиру позаздрила?
Соломія подивилася на Олега, але той лише опустив очі, прошепотів:
— Поїдь до мами, я розберуся. Завтра вранці їх відправлю.
Коли Соломії виповнилося вісімнадцять, мати почала говорити про заміжжя. Вона не поспішала, але хвилювалася: донька занадто багато часу проводила вдома з книжками. Дівчина не була замкнутою — у школі та університеті вона славилася активною, але залицяння хлопців відкидала. Їй було цікавіше поринути в чергову історію з роману, ніж бігати на побачення. Мати боялася, що донька так і залишиться сама.
Соломія закінчила університет, влаштувалася на роботу менеджером, але життя не змінилося: дім, робота, дім. Тоді батьки вирішили, що пора їй жити самостійно. Вони давно купили для неї трикімнатну квартиру в старому будинку й здавали її в оренду. Зробивши ремонт, вони передали ключі Соломії, по суті, виселивши її з батьківського дому.
Соломія почувалася зрадженою. Як можна так просто вигнати доньку? Але життя змусило адаптуватися. Їй не подобалось прибирати велику квартиру й ходити по магазинам, доки не з’явився Олег. Він взяв на себе побутові клопоти й цим підкорив її серце.
Коли Соломія представила його батькам, мати насупилася. Їй хотілося для доньки чоловіка з вищою освітою та власною квартирою. Олег, автослюсар, знимав кімнату в гуртожитку неподалік. Батько лише сказав:
— Поживемо — побачимо.
Олег любив Соломію, і це було головним. Весілля було скромним, присутні були лише її батьки. Батьки Олега з далекого села не приїхали, і молоді планували відвідати їх, але справи постійно відкладали поїздку.
Через рік пара задумалася про дітей. Олег запропонував продати стару квартиру без ліфта й купити нову, у сучасному будинку, хоч і на околиці.
— Як з дитиною та візком підніматися на п’ятий поверх? — переконував він.
Соломія погодилася, хоча мати була проти. У день підписання договору на нову квартиру Олег потрапив до лікарні з апендицитом. Соломії довелося оформляти документи самостійно, і вона взяла з собою матір, звикнувши, що за неї завжди хтось вирішує.
Олег повернувся з лікарні вже до нової квартири. Вони з ентузіазмом облаштовували будинок, вішали штори, розставляли меблі. Життя здавалося казкою, доки не приїхали його батьки.
Під час вечері свекруха розпочала звинувачення. Соломія, приголомшена, не могла повірити. Олег мовчав, лише попросив її поїхати. Вона зібрала сумку й пішла до матері, серце розривалося від болю й приниження.
Наступного дня вона повернулася. Батьків Олега вже не було, квартира сяяла чистотою.
— Що вчора говорила твоя мати? — запитала Соломія, ледве стримуючи сльози.
— Та не звертай уваги. Була в мене жінка, народила двох. Але тепер я з тобою, — байдуже кинув Олег.
— Ти обманув мене! Це зрада! — закричала Соломія. — Я не можСоломія глянула у вікно на дощ, що струмував по шибках, і зрозуміла, що навіть книги більше не зможуть врятувати її від цієї самотності.
