Коли ми одружились з Вікторією я заробляв небагато. Худорлявий вчорашній студент, який перебивався з одного тимчасового заробітку на інший. Мені це складно вдавалось, але я не втрачав надії, що зможу знайти гідну роботу та чогось досягнути.
Вікторія – дівчина із заможної родини, де ніколи не знали потребу в грошах. Спочатку наш простий спосіб життя видавався дружині романтичним, але потім я почав помічати, що її це все дратує. Вікторія почала позичати гроші в батьків, не соромлячись говорити про це мені. Також дружина перестала приділяти мені увагу. Все частіше пропадала з дому під приводом зустрічей з подругами.
Я розумів, що наразі не можу дати дружині те, на що вона очікує. Я намагався кілька разів поговорити з Вікторією, пояснити, що в нас зараз нелегкий період, потрібно перечекати, трохи потерпіти і я зможу щось придумати. Але дружині такий варіант не підходив, вона не звикла чекати.
– Я не можу собі дозволити навіть похід в кафе! – Кричала мені дружина. – За мене вимушені платити подружки. Як думаєш, мені не соромно від цього? Я вже не кажу про новий одяг! Мені немає, що одягнути! Скільки ти ще пропонуєш мені терпіти й чекати, поки ти щось придумаєш?
– Я все зроблю найближчим часом! – Обіцяв я. – Повір, я і сам хочу дозволити тобі більше. Я працюватиму день і ніч задля того, щоб ти мала все необхідне.
– Ти тільки так говориш!
Одного вечора, повертаючись з підробітку я побачив, як моя дружина сиділа в машині з невідомим мені юнаком й обіймала його. Я все зрозумів, виходячи з однієї тільки вартості машини – дружині потрібні гроші й вона знайшла собі іншого чоловіка, який зможе їй їх дати.
Для мене це стало справжнім ударом. Коли я запитав у Вікторії, чи правдиві мої здогадки, дружина не стала нічого вигадувати й зізналась.
– А що ти хотів? – Запитала вона без жодного докору сумління. – Ти заробляти не хочеш, от в мене й не залишилось іншого вибору.
Того вечора я вирішив, що це остання крапля. Я поїхав на заробітки, де працював два роки. Чим в це час займалась дружина я навіть знати не хочу. Повернувшись, я відкрив власну справу, адже гроші дозволяли. Також пішов у спортзал та змінив імідж.
Зараз я успішний бізнесмен та, можу сказати, симпатичний чоловік.
– От бачиш, – сказала мені Вікторія, – я своєю зрадою дала тобі поштовх рухатись далі. Зараз у нас все буде добре. В нас є гроші й ми кохаємо один одного.
– Кохаємо?
– Ну звичайно! – Сказала дружина. – Я ж обіцяла бути з тобою в горі та в радості…
– В багатстві та в бідності… – Саркастично додав я. – Вибач, але ти свій шанс втратила. Я завтра подаю документи на розлучення.
Вікторія ще щось там говорила про велику любов і те, що змінилась, але я їй просто не вірю.
