Це історія моєї подруги молодості. Склалось так, що її чоловік працював висотником і загинув у відрядженні. В них з Анною було двоє дівчаток. Старша Світлана і менша Інна.
Анна старалась, багато працювала, щоб забезпечити себе та дітей усім необхідним. Світлана взяла на себе більше обов’язків по дому, та завжди приглядала за меншою сестричкою, перевіряла уроки.
Дівчатка росли, вже прийшов час після закінчення школи вступати до інституту. Світлана вже працювала, а Інна поступила на архітектурний факультет. Талановита дуже дівчина. Світлана і далі продовжувала допомагати та підтримувала сестру. Але сама вчитись так і не пішла, потрібно було заробляти гроші на життя.
І от пройшло ще десять років після того. Інна працювала в успішній фірмі дизайнером інтер’єру. Мала хороший будиночок недалеко від міста, машину. І моталась по пару разів на рік, у відпустку в самі красиві куточки планети.
Завжди пам’ятала про свою старшу сестру Світлану, привозила їй хороші парфуми та одяг у подарунок. Дарувала декілька разів і путівки на відпочинок. На Ювілей подарувала квартиру для сестри.
Світлана запитала в Інни. Чому вона це все для неї робить?
-Я пам’ятаю твою любов і підтримку, як ти старалася поки я вчилася. Зараз справи у мене пішли добре, я хочу для тебе усього якнайкращого, що я тільки можу нам дозволити.
