**СЕРЦЕ Б’ЄТЬСЯ ЗНОВУ**
Оксана народила свою Софійку невідомо від кого. Так би мовити, «посковзнулася» до шлюбу.
Так, за Оксаною гаряче закохувався один парубок. До вінця, проте, не запрошував. Зате був осліплюючо гарним і ввічливим. Оксана брала кавалера під руку й з гордо піднятою головою вела його повз бабусь-«соняшниць», що сиділи біля під’їзду. Ці пенсіонерки (наче соняшники за сонцем) завжди повертали голови вслід усім, хто проходив.
Парубок ніде не працював. Віддавав перевагу літати життям, мов метелик. Оксана його годувала-поїла, спати поруч клала. Готова була стелитися квітчастим килимом на його шляху. Але одного дня кавалер заявив, що йому неймовірно нудно з Оксаною, що вона недостатньо цінує його, як жінка. І взагалі, могла б його хоча б раз на море вивезти, якщо любить…
Оксана проплакала цілий тиждень. Потім порвала фото «недолюбленого» й спалила. Місяць дівчина страждала на самоті. А потім зустріла Василя.
…Якось ранком Оксана спішила на роботу. Нервувала на зупинці, чекаючи автобуса. Раптом біля неї зупинилося таксі. Водій відчинив двері й запропонував підвезти. Оксана, не роздумуючи, залізла всередину.
Дорогою водій заговорив. Дівчина одразу оцінила чоловіка: середніх років, доглянутий, виголений, випрасуваний. А ще її підкорила його ввічливість. Весь його вигляд видавав турботливу жіночу руку. Оксана подумала — мамину.
Василь (так він представився) був суттєво іншим, ніж перший. Без вагань вона залишила йому свій номер. Це був єдиний раз, коли Оксана проїхалася в таксі безкоштовно.
…Вони почали зустрічатися. Василь засипав її квітами, дарував подарунки, ніжно кохав.
Якось навесні вони гуляли лісом. На душі було легко й радісно. Оксана почала збирати проліски. Василь, побачивши її захоплення, теж приєднався. «Урожай» зібрали. Оксана сіла в авто зі своїм букетиком, а Василь поклав свій великий пучок на заднє сидіння. «Дружині», — подумала вона. Перепитати не наважилася. Раптом одружений? А вона вже звикла до його турботи за півроку. Тому вибрала солодкий самообман. Промовчала…
Але незабаром до Оксани прийшла дружина Василя. Привела двох малих дітей і сказала:
— Ось, голубко, виховуйте їх! Вони дуже люблять тата!
Оксана, остовпіла, ледь прошепотіла:
— Вибачте, я не знала. Вашу родину руйнувати не збираюся. Під чужим порогом гнізда не витиму.
Того ж вечора вона розірвала стосунки з «одруженим».
…Наступним коханим став Темур.
Він був грузином. Їхній роман був яскравим, але коротким. Цей чоловік ураганом влетів у її життя й вихром зник.
Познайомилися на дні народження подруги. Темур одразу зачарував лагідну дівчину. Вона не чинила опору й піддалася його наполеТемур зник так само раптово, як і з’явився, але залишив у її серці невимовну ніжність і маленьку Софійку, схожу на нього кучерявою головкою та сміливими чорними очима.
