**СЕРЦЕ ЗНОВУ Б’ЄТЬСЯ**
Марічка народила свою Софійку невідомо від кого. Так би мовити, «послизнулася» до шлюбу.
Так, за Марійкою активно залицявся один парубок. До вінця, правда, не запрошував. Зате був осліплюючи гарний і ввічливий. Марійка брала кавалера під руку і з гордо піднятою головою вела його повз бабусь-«соняшників», що сиділи біля під’їзду. Ці пенсіонерки завжди (наче соняшники за сонцем) повертали голови вслід усім, хто проходив.
Парубок ніде не працював. Волів літати по життю, як метелик. Марійка його годувала-поїла, спати клала поруч. Готова була стелитися кольоровою доріжкою під його ноги. Але одного дня кавалер заявив, що йому неймовірно нудно з Марійкою, що вона недостатньо цінує його, як жінка. І взагалі, Марійка могла б його хоч разок на море відвезти, якщо кохає…
Марійка проплакала тиждень. Потім порвала фото «недолюбленого» і спалила. Місяць дівчина страждала сама. А потім вона зустріла Віталія.
…Якось ранком Марійка спізнювалася на роботу. Нервувала на автобусній зупинці. І раптом біля неї зупинилося таксі. Водій розчинив дверцята й запропонував підвезти. Марійка, не роздумуючи, застрибнула в машину.
Дорогою водій заговорив. Марійка відразу оцінила чоловіка: середніх років, доглянутий, виголений, випрасуваний. А ще її підкупила його ввічливість. Весь його вигляд видавав турботливу жіночу руку. Марійка вирішила, що це рука мами.
Віталій (так представився новий знайомий) був повною протилежністю першого варіанту. Марійка без вагань залишила йому свій номер. Їй хотілося продовжити знайомство. Це був єдиний раз, коли дівчина проїхала в таксі безкоштовно.
…Вони почали зустрічатися. Віталій засипав Марійку квітами, дарував подарунки, ніжно кохав.
Однієї весни вони гуляли лісом. На душі було легко й радісно. Марійка почала збирати проліски. Віталій, побачивши її запал, теж долучився. «Урожай» зібрали. Марійка зі своїм букетиком сіла в авто. Віталій поклав свій великий пук квітів на заднє сидіння. Марійці одразу спало на думку: «Дружині». Перепитати не наважилася. Раптом він одружений? А вона вже за півроку звикла до ввічливого Віталія. І вирішила солАле коли Софійка підросла і вийшла заміж, а Марійка, сидячи на лавочці з онуками, раптом відчула, що її серце знову б’ється так само радісно, як у ті літа, коли вперше побачила Віталія.
