**Щоденник Олега Сергійовича Коваленка**
Олег Сергійович Коваленко, 50 років, самотній, з легким просіллю у волоссі та твердою впевненістю у власній інтелектуальній перевазі, сидів у старому кріслі у свою однокімнатній хатинці на околиці Києва та гладив кота Барсика. Того самого Барсика, який, судячи з його виразу морди та зухвалого погляду, давно мріяв утекти, але терпів господаря з милосердя. Життя Олега останніми роками котилося під укіс. Роботи не було, перспективи розчинялися у тумані, а інтер’єр квартири складався зі старого серванта, полинялого дивана та килима, що приховував жахливу тріщину в підлозі.
Але цього дня доля знову дала про себе знати. Олег, попиваючи чай із пакетика, раптом вирішив, що час шукати щастя. Не якесь абстрактне, а справжнє — у вигляді багатої та гарної жінки. Бо, як стверджувала його формула успіху: «Знайди заможну дружину — і повернеш собі гідність». На роботу влаштуватися йому не вдавалося, але навіщо, коли можна одразу стрибнути у вже готове життя — з домашньою кухнею, затишком та новітньою технікою?
Він увімкнув ноутбук, знайдений колись на смітнику, зайшов на популярний сайт знайомств і створив анкету. Справа пішла швидко, хоч і з часткою фантазії. На головному фото Олег представився не кимось, а… красенем, завантаженим із мережі. Високий, підтягнутий «Аполлон» у дорогому костюмі з найновішим айфоном у руці дивився на всіх потенційних наречених. У анкеті він зазначив:
*Ім’я: Олег Коваленко.*
*Вік: 38.*
*Рід діяльності: підприємець, власник бізнесу.*
*Хобі: відпочинок на яхті, кулінарія (справжній майстер!), читання класики.*
*Мета: серйозні стосунки з гарною, стрункою жінкою. Цікавлять лише заможні пані, які не претендують на моє житло.*
«Нічого собі, який я поважний», — із задоволенням подумав Олег. «Тепер точно засиплють повідомленнями.»
І справді писали. Але не ті, кого він очікував. Замість витончених багатих красунь йому відповідали жінки, для яких «заможність» означала трьох котів, в’язаний шарф і роботу на касі у супермаркеті. «Ні, мої дорогі, не для вас я тут», — похмуро думав Олег, ігноруючи листи. «Мені потрібна богиня з коштами.»
Та все змінилося, коли йому написала Наталка, 41 рік. На фото — чарівна брюнетка з посмішкою на мільйон гривень у елегантному костюмі. «Щось у ній є», — подумав Олег. «Може, це вона, моя доля?»
— Олег, добрий день! Цікава анкета. Ви справді полюбляєте готувати?
— Авжеж! Обожнюю творити кулінарні шедеври. Ви коли-небудь готували рататуй? Це вершина смаку! — відповів він, ковтаючи дешевий чай із шматочком хліба.
Година спілкування — і Наталка погоджується на зустріч. Це був справжній успіх. Олег кинувся готуватися: випрасував костюм, який носив ще на весіллі брата у 95-му, виголився і припудрив рідке волосся, щоб здавалося, що його більше. Зустріч домовилися у маленькій кав’ярні.
Він прийшов на десять хвилин раніше (хоч і на маршрутці) і сів біля вікна. Наталка справді виглядала чудово: струнка, з доглянутими руками та жіночною фігурою.
— Вітаю, Олег, — привітно сказала вона, але, придивившись, ледь помітно зморщила ніс. — Ви виглядаєте… гм… не зовсім як на фото.
Олег був готовий до цього:
— Та знаєте, це все камера. Вона мене псує! В житті я набагато харизматичніший.
— Розумію, — відповіла вона, недовірливо оглядаючи його.
Розмова ішла важко. Його оповіді про бізнес лише бентежили її:
— А чим саме ви займаєтеся? — запитала Наталка.
— Це складне питання. Стартапи, інвестиції… Ми зараз у стадії «тихого просування», так би мовити.
Вона ківнула, але по її очах було видно — хоче втекти.
Олег зрозумів, що час спливає:
— Знаєте, Наталко, мені здається, ми ідеально підходимо одне одному. Ви така гарна й витончена. Я готовий для вас на все: готувати, прибирати, сидіти вдома. Ви будете моєю королевою!
Наталка затримала паузу, поставила чашку й відповіла:
— Олег, вибачте, але це дивно. Звідки ви взяли, що можете бути гідним жінки з моїм рівнем життя?
Ці слова вдарили Олега навіть сильніше, ніж він очікував. Він пробурмотів щось про «зарозумілих відьом» та «бездушних матеріалісток», встав і, не заплативши за каву, пішов.
За тиждень він зустрівся ще з трьома жінками, але всі розмови закінчувалися однаково. Найяскравішою була зустріч із Мар’яною, 37 років. Вона одразу ж розкусила його:
— Ви казали, що у вас бізнес. Чому пропонуєте розділити рахунок?
— Е-е, я ж все інвестую в розвиток! — бурмотів Олег, але вона вже йшла, ледь стримуючи сміх.
До кінця місяця Олег остаточно зрозумів: заможні жінки до нього не тягТа коли він повернувся додому, Барсик, немов знаючи, що хазяїн нарешті прозрів, муркотливо підсунув йому лапу — і Олег усміхнувся, розуміючи, що справжнє щастя було поруч увесь цей час.
