Самотність у шлюбі. Чоловік пішов до іншої. Оповідь
З Олександром ми прожили разом 20 років. Було всяке — і радісне, і гірке. Але я жодного дня не шкодувала, що провела його з ним.
Завжди намагалася бути доброю дружиною, у всьому йому догоджала, не суперечила.
Як інакше? Адже жінка мусить бути мудрою. Інакше — недовго й без чоловіка залишитися, хоч подивись, скільки самотніх розлучених коло нього крутиться. Двічі пробачила зради. А одного разу Олександр навіть вирішив піти з сім’ї. Та я одразу сказала — без нього не виживу. Злякався, залишився.
Випивати мій чоловік теж любив, але хто не любить? Зате працював, трохи грошей до дому приносив. Нам вистачало. Я теж на двох роботах крутилася. Так і жили.
Коли народилася донька, я була у декреті, не могла працювати, тоді чоловік став грубішати. Докоряв за кожен шматок хліба, вимагав економити. Але потім усе налагодилося — я вийшла на роботу, могла сама купувати собі й доньці все потрібне.
Одного разу він прийшов уранці не дуже тверезий. Коли питала, де був — розкричався й замахнувся. Я змовчала, адже дружина має розуміти — він чоловік, йому інколи треба відпочити від сім’ї.
А незабаром він уже не просто замахувався. Я ходила в темних окулярах, приховуючи синці, але всім казала, що вдарилася об дверці шафи.
Потім це сталося знову. І ще раз. І почало траплятися постійно. Лікарі, що лікували мені зламаний ніс і ребра, казали — пиши заяву у поліцію. Але я не могла. Адже Олександр — рідний мені людина.
Та й якби я так зробила, він би образився й пішов.
А у нас дитина, якій потрібен батько.
Хоча на доньку він майже не звертав уваги. Хотів сина. Але друга дитина не виходила, хоча я й мріяла про ще одну.
Коли донька підросла, стала просити розлучитися. Так, знаю, рідкісний випадок — адже діти люблять будь-яких батьків. Але Софійка боялася батька, бо й їй від нього діставалося. Олександр був для нас авторитетом, ми слухалися, але не завжди вдавалося уникнути покарання.
Минали роки, мені перевалило за сорок. Софійка вже жила окремо зі своїм хлопцем.
Чоловік став спокійнішим, майже не розмовляв зі мною й не звертав уваги. Я звикла до цього, любила його мовчки, на інших чоловіків не дивилася. Робила все для нього, щоб був задоволений.
Одного дня він прийшов із роботи раніше, якийсь замріяний. Ходив мовчки по квартирі. Ніби хотів щось сказати, але не наважувався.
— Олександре, щось трапилося? — я перша почала розмову.
Він помовчав.
— Так, мені все набридло. Я йду!
Земля пішла з-під ніг. Я вхопилася за спинку стільця.
— Як йдеш? Куди? А я? А наша сім’я?
— Яка сім’я? — закричав він. — Ти на себе подивися! Я все життя терпів тебе, мучився. Хоч тепер поживу для себе, і з жінкою, яка мене варта!
— У тебе інша жінка? — сльози потекли з очей.
— А ти як думала? Звісно. На тебе без сліз не подивишся, виглядаєш, як стара. А я — чоловік видатний. У мене будь-яка закохається. А тебе не хочу бачити, набридла вже зі своєю любов’ю.
Олександр схопився, швидко одягнувся й взяв сумку.
— Речі завтра заберу! — кинув на бігу.
Так і закінчилися наші 20 років спільного життя.
Пізніше я дізналася, що останні три роки у нього була коханка. Саме до неї він і пішов.
Сьогодні мені виповнилося 45. З моменту розлучення минуло п’ять років, але я так і не оговталася до кінця.
Колишній чоловік під час розлучення ділив кожну ложку, забрав усе, крім квартири — вона дісталася мені від матері. Усе, що відбувалося, було ніби уві сні — я не могла зрозуміти, що це дійсно відбувається.
Як таке могло статися?
Адже я робила все для нього!
Тепер, через багато років, я все зрозуміла. Не можна жити не своїм життям, а життям іншої людини. Не можна пробачати образи, якщо людина не кається. Не можна ставити себе нижче партнера й завжди йому догоджати. Не можна терпіти приниження та насильство. А я ж ще й доньку поставила на другий план після нього! Тепер вона зі мною майже не спілкується, образилася за зіпсоване дитинство.
Як шкода, що я не зрозуміла цього раніше! Скільки силТепер я дивлюсь у вікно на дощ, що шумно б’є по асфальту, і розумію, що ця самотність — нарешті моя вибір, і в ній більше свободи, ніж у двадцяти роках показного щастя.
