– Що за манера їсти з телефоном в руках?! Або телефон прибери, або вийди з-за столу! — знову закричав Олександр на пасинка.
– Хочу, і їм з телефоном! А тобі яке діло?! Ти мені взагалі ніхто… — огризався десятирічний Єгор.
– Що ти сказав?! Я поки що в цій квартирі господар, і будь ласка, поважай мене і слухай! Я батькам у твої роки в очі не смів дивитися! — прогримів Олександр, а Єгор вийшов із-за столу і захлопнув двері своєї кімнати.
– Чому ви знову сваритесь? Я вже навіть нормально помитися не можу, ви одразу чіпляєтеся! Як же я від усього цього втомилася! — вийшла з ванної Ксенія — мати Єгора.
– Твій син зовсім обнаглів! Ніякого виховання! Це твоя провина, між іншим! — в гніві закричав Олександр на дружину.
Ксенія пройшла на кухню, присіла на стілець. Жінка зняла з голови махровий рушник, який наклала кілька хвилин тому. Втомлено витерла ним обличчя, подивилася на чоловіка, потім зітхнула і опустила очі…
…У вісімнадцять років Ксенія завагітніла від однокурсника. Особливої любові тоді не було. Зустрічалися і все… Вона розповіла парню про вагітність. Він розповів цю історію своїм батькам. А ті швидко зорієнтувались. Одразу перевели хлопця до університету на іншому кінці країни, а Ксенії дали грошей на аборт.
Позбуватися дитини Ксенія і не подумала. Вирішила народжувати і приєднатися до рядів матерів-одиначок.
– Ой, Ксеню! Як же мені тебе шкода! Це я у всьому винна, не подбала. Треба було пояснити тобі. Сама на власному досвіді знаю, що значить виховувати дитину в одиночку. І ти по тій же стежці пішла. Прямо мою долю повторюєш… — плакала колись Світлана Григорівна, мати Ксенії.
– Та не хвилюйся, мам! Ти ж мене виховала, і я впораюся. Спочатку на рік візьму академічну відпустку, а потім переведусь на заочне. Миліони жінок так живуть, і я не гірша! Проживемо! — відповідала їй Ксенія.
– Ой, проживеш-то проживеш… Але це не найкраща доля… Чоловікам адже чужі діти не дуже потрібні. А ти з молодих літ і вже з плюсом!
– Мам, ти вічно зі своїми стереотипами. Я впевнена, що в світі є той самий чоловік, який зможе полюбити і мене, і мою майбутню дитину. — з упевненістю відповіла Ксенія.
– Ну дай-то бог… — багатозначно відповіла Світлана Григорівна…
…Через дев’ять місяців Ксенія народила хлопчика, якого вирішила назвати Єгором. І потім життя закрутилося з неймовірною швидкістю. Спочатку, як і передбачалося, академічна відпустка в університеті. Потім заочне навчання, робота, сесії, екзамени, пересдачі, хвороби, дитячий сад, дні народження маленького сина один за одним. Звичайно, виховувати дитину одній Ксенії було дуже важко. Спасибі матері, яка не залишила її в тяжку хвилину і допомагала, чим могла.
…Ксенія вже відвела сина в перший клас, отримала диплом, влаштувалася на хорошу роботу, але ось особисте життя так і не налагодила. Мати в своїх роздумах, щодо чоловіків, частково була права. Бувало, що за Ксенії починали доглядати чоловіки. Одним вона сама не відповідала взаємністю, а інші, як тільки дізнавались, що в Ксенії підростає син, відразу втрачали інтерес під різними приводами. Так вона і жила з сином удвох.
– Ксеню, ти бачила нового начальника будівельного? Який він… — грайливим голосом запитала колега Олена.
– Ні. А що, він із золота, що чи як? — байдуже запитала Ксенія.
– Ну, із золота, не із золота… Але хлопець нічого! Ось буде сьогодні на загальному засіданні, сама його і побачиш. Тоді і зрозумієш, про що я.
В той же день Ксенія, як і інші співробітники компанії, познайомилась з новим начальником будівельного відділу. Олександр Сергійович дійсно виявився привабливим молодим чоловіком, спортивної статури, з чудовим почуттям гумору. Він якось особливо швидко ввійшов в колектив компанії, завів дружні стосунки з колегами, але більше всіх симпатизував саме Ксенії. Її особливе ставлення до себе жінка відчула, здається, з першого дня.
Спочатку привітний Олександр запропонував випити разом по чашечці кави під час обіду. Далі — більше: запросив на перше побачення. Ксенія погодилася, але для себе вирішила одразу: поки справа не зайшла далеко, потрібно повідомити про Єгора.
Про себе Олександр розповів, що до своїх тридцяти трьох років так і не одружився. До нещодавнього часу жив з мамою. Потім накопив на власну квартиру і тепер готовий одружитися.
Ксенія також розповіла про себе і обережно зазначила, що сама виховує сина. Олександр спокійно до цього віднісся, розповів, що завжди мріяв про сина. Ксенія заспокоїлася, і далі їхній роман швидко розвивався. Жінка познайомила свого обранця з сином. Всі разом гуляли в парку, ходили в кіно. У цілому все було непогано. Звичайно, на той момент і Олександр, і Єгор поводились трохи насторожено. Ксенія щиро була впевнена, що вони обов’язково подружаться. А в ідеалі — стануть по-справжньому близькими людьми. Як батько і син.
– Ксеню, може, ви переїдете до мене? — якось почав Олександр.
– Не знаю, Леш. Я б неначе не проти, але Єгор… Йому доведеться школу змінювати, а він, мабуть, не захоче. — висловила свої припущення Ксенія.
– Ну захоче, не захоче! Ти його занадто балуєш, дорога. Як скажемо, так і буде. Треба просто виставити його перед фактом, що переїжджаємо і ти йдеш вчитися в іншу школу. — відповів Олександр.
– Навіть не знаю…
Ксенія справді хотіла переїхати до коханого чоловіка, але щось її стримувало, не давало зробити серйозний крок у зовсім нове життя.
Минули ще кілька місяців. Олександр знову почав розмову про переїзд, офіційну реєстрацію шлюбу.
– Ну добре, Олександре. Я поговорю з Єгором. Можливо, якраз за літо переїдемо, і з нового навчального року він піде в школу в твоєму районі.
– Ксеню, ми з тобою вже розмовляли. Чому ти все на свого Єгора покладаєш? Давай вирішимо це питання між нами, а його просто поставимо перед фактом. Він просто дитина, і не йому вирішувати, де і з ким жити. — наполягав Олександр.
– Олександре, я так не можу. Це мій син, у нього ж усі друзі в цій школі, секція. Я все-таки поговорю з ним.
До майбутньої розмови з сином Ксенія готувалася досить довго. Але одного разу в суботу все ж вирішила підняти цю непросту тему.
– Єгорчику, як ти дивишся на те, щоб ми з тобою назавжди переїхали до дядька Олександра?
– А навіщо? — не розуміючи запитав десятирічний хлопчик.
– Розумієш, ми з ним любимо один одного, одружимося і будемо жити як одна сім’я.
– Може, тоді я краще до бабусі переїду? — розгублено перепитав Єгор.
У повітрі повисла коротка пауза.
– Ні, синку. Ну чому до бабусі? По-перше, я хочу бачити тебе кожен день. А по-друге, бабуся вже не така молода, а з тобою потрібно і уроки вивчити, і приготувати їжу. Ні.
Ксенія відчула, що переїжджати Єгору не особливо хочеться. Внутрішньо у неї боролись два почуття. З одного боку, вона любила Олександра, хотіла жити з ним в одній квартирі, разом засинати і прокидатися. З іншого боку, жінка щиро любила сина і не хотіла псувати з ним теплі довірливі стосунки.
– Ксеню, ми подали заявку в РАЦС, давай тепер визначимося з датою переїзду. Мені здається, що чим швидше це станеться, тим краще.
– Олександре, я поговорила з Єгорием. Мені здається, що він якось відреагував… — Ксенія не встигла завершити фразу, тому що Олександр перебив її.
– Ксеню, давай я за ним заїду після школи і поговорю по- чоловічому. Ти його занадто розбалувала. Що він у тебе як дівчинка: піду, не піду…
– Ну спробуй… — з обережністю погодилася Ксенія.
Вечором Олександр повинен був привезти Єгора додому. Ксенія в той вечір дуже переживала. У глибині душі вона щиро сподівалася, що все пройде гладко, і Олександру вдасться переконати сина в переїзді. Ксенія приготувала смачну вечерю. Але, судячи з того настрою, в якому приїхали Олександр і Єгор, розмова в них не склалася.
– Ксеню! Твій син — зовсім невихований хлопець! — практично з порога заявив Олександр.
– З чого такі висновки? — запитала Ксенія, провівши поглядом Єгора, який поспішив відразу піти в свою кімнату.
– З чого такі висновки? Ти ще запитуєш?! Так він закотив істерику! Він хлопець, а гірший за будь-яку дівчинку! Переїжджаємо і все! А то диви, веревки з тебе в’є! Але я його перевиховаю і зроблю з нього нормального хлопця!
– Давайте вечеряти, — запропонувала Ксенія.
Олександр вже сидів за столом, чекали тільки Єгора, який досі не виходив з кімнати.
– Єгорчику, сину, йди вечеряти, — крикнула Ксенія, не виходячи з кухні.
– Не хочу. — відповів Єгор.
– Ну ти давай ще нюни свої там розпускай! Чесне слово, як баба якась! Лет вже чималий, а ти все соплі жуеш. На фортепіано він ходить! Поряд з моїм домом є секція боксу, туди й будеш ходити замість своєї музичної школи. — грізно підсумував Олександр.
– Я краще буду жити у бабусі, ніж з тобою! — крикнув Єгор, Ксенія по голосу зрозуміла, що він плаче.
– Ніякої тобі бабусі. Будемо жити всі разом, і точка…
…Ксенія і Єгор переїхали до Олександра. Відтоді спокійне життя Ксенії закінчилося, тому що скандали в квартирі спалахували буквально кожен день.
– Що за манера їсти з телефоном в руках?! Або телефон прибери, або вийди з-за столу!
– Хочу, і сиджу з телефоном! А тобі яке діло?! Ти мені взагалі ніхто… — огризався десятирічний Єгор.
– Що ти сказав?! Я поки що в цій квартирі господар, будь ласка, поважай мене і слухай! Я батькам у твої роки не смів дивитися в очі!
– Чому ви знову не поділили? Я вже навіть нормально помитися не можу, ви одразу чіпляєтеся!
– Твій син зовсім обнаглів!
Єгор вийшов із-за столу, не доїв свою порцію.
– Ксеню, може, і справді його до твоєї матері відправимо? — запропонував Олександр.
– Ні, Олександре. Я хочу, щоб мій син жив з нами.
– Ну тоді я йому путівку завтра здам. Не хочу терпіти його хамство у відпустці, та й покарання він повинен отримати за свою поведінку. Ось і не поїде до моря в рамках профілактики.
– Олександре, ти що? Я без сина ніде не поїду! — заявила Ксенія.
– Нічого з ним не станеться, посидить з твоєю матір’ю і подумає.
– Олександре, а якби це була твоя дитина, ти вчинив би з ним точно так же?! — несподівано запитала Ксенія.
– Зараз справа не про наших спільних дітей, а про Єгора.
– Ні, Олександре, я без сина ніде не поїду. Тим більше, що ти говорив, що завжди мріяв про сина і не проти дітей.
– Я не думав, що це буде саме так! — заявив Олександр.
Ксенія справді відмовилася їхати у відпустку без сина. Олександр образився, кілька днів ночував у матері.
Якось увечері у Ксенії задзвонив мобільний. На екрані з’явився номер свекрухи.
– Так, Ірино Василівно.
– Ксеню, ти що таке робиш? — одразу почала свекруха.
– А що сталося?
– Ти збираєшся вийти заміж і вже перечиш своєму майбутньому чоловікові?! Олександр кілька днів живе у мене, у свою квартиру повернутися не може!
– Якщо ми йому заважаємо, то можемо переїхати. Чому ж він сам не подзвонив?
– А досить тобі овечкою прикидатися! Радіти б, що тебе такий чоловік з приданим взяв, а вона ще й права качає! — викрикнула свекруха.
– До побачення. Завтра Олександр може повертатися в квартиру. Нас тут не буде до вечора. — Ксенія поклала трубку.
Після цієї розмови вона зібрала речі. Ввечері вони були вже у своїй квартирі. Потім Олександр дзвонив, намагався налагодити стосунки, але Ксенія відмовилася від продовження роману. Заяву з РАЦСу вона забрала.
– Ну і живи все життя зі своїм синочком! — на прощання сказав їй Олександр.
– І буду. — відповіла Ксенія і навіки видалила номер Олександра, а потім і роботу змінила.
Ось така не зовсім успішна сімейна історія. Хоча ще незрозуміло, кому в цій історії пощастило…
