— Денис, ну що тобі бракує? Глянь — історія — двійка, алгебра — кол, а з української взагалі втік! Чому ти не вчишся і постійно гуляєш? Що мені робити з тобою, лихо моє! — знову засмутилась Оксана, гортаючи шкільний щоденник сина-восьмикласника.
— Не знаю, — похмуро відповів підліток і відвернувся.
— Оксанко, та залиш хлопця! Література, біологія… Я теж у школі прогулював — і нічого, нормальним чоловіком став! — почувся нетверезий голос чоловіка Тараса, який лежав на дивані в кімнаті.
— Оце й видно! Ніби з сином по-чоловічому поговорити, але тобі ж неколи — третій день не просыхаєш! — крикнула Оксана.
— Та що тут такого? Маю право! Я ж на твої не п’ю! До того ж у Микити нашого ювілей буЛітак піднявся у небо, і Оксана, дивлячись у вікно на зникаючі внизу вулиці рідного міста, усміхнулась — нарешті вона почувала себе вільно.
