**Важке рішення**
— Ба, я не хочу каші, — Макар тихенько почав відсувати від себе тарілку, не зводячи з Тетяни очей.
Так колись робила її донька. Якщо не хотіла супу чи каші, повільно підштовхувала тарілку до краю столу, поки та не падала на підлогу. Звідки це в ньому? Він же не міг цього бачити чи знати. Доросла Софія так ніколи не чинила. Невже гени так проявляються?
Маленьку доньку Тетяна лаяла, але на Макара сердитися не могла.
— Стій! — зупинила вона, перш ніж тарілка опинилася на краю. — Не хочеш — не їж. Випий чаю.
— А цукерку можна? — спитав Макар.
— Ось цукерку не можна. Ти ж уже з’їв одну перед сніданком і перебив собі апетит. До обіду ніяких солодощів.
— Ну ба-а-а, — протягнув хлопчик.
В очах з’явилися сльози, губи скривилися — ось-ось заплаче. Маленький хитрик чудово знав, як це на неї діє, і цим користувався.
«І плаче він так само, як його мама в дитинстві», — з журбою подумала Тетяна, готова вже здатися. Але в цю мить задзвонив телефон.
— Візьмеш печиво, — сказала вона, виходячи з кухні.
— Не хочу печива! — капризно крикнув їй услід Макар.
Тетяна відчинила двері. На порозі стояв Олег, її зять і батько Макара.
— Доброго дня, Тетяно Миколаївно. Ви, як завжди, чудово виглядаєте, — усміхнувся він.
Їй було приємно, але вона відповіла сухо:
— І вам не хворіти. Заходьте.
— Тато! — у передпокій увірвався Макар.
Олег нахилився і підхопив сина на руки, притиснув до себе.
— Який ти важкий став! Виріс як! — В очах чоловіка була ніжність.
— А що ти мені приніс? — спитав Макар, трохи відсторонюючись.
— А ти себе добре поводив? Бабусю слухався? Не шкодив? — Олег глянув на Тетяну. Вона мовчала, відвела погляд.
— Ну, зізнавайся, що наробив? — весело тормошив сина Олег.
— Я каші не з’їв. Мене покарали в садочку, я побився з Денисом. Але я не винен — він перший почав. Відібрав у мене машинку. Я дарував йому здачі, а покарали тільки мене!
— Недобре, — похитав головою Олег.
— Макар, іди в кімнату, мені треба поговорити з татом.
Олег опустив сина на підлогу, дістав із кишені пальта маленьку іграшку й віддав хлопчикові. Той, задоволений, побіг до кімнати. Олег пройшов за Тетяною на кухню, сів за стіл. Вона прибрала недВона глянула на зятя, і в цю мить зрозуміла — життя дає їй другий шанс, який варто прийняти, бо щастя полягає не у словах, а в сміливих рішеннях.
