Дощ до щастя
Після спекотного літа настала холодна й пронизлива осінь з ріжучими вітрами та нескінченними дощами.
По дорозі додому, стомлена від вітру та мряки, Оксана зайшла до магазину, щоб перепочити від погоди та купити щось на вечерю. Тут було тепло, світло й сухо. Вона повільно пройшла між полицями, розглядаючи упаковки.
Оксана набрала повний кошик продуктів. У відділі овочів взяла лимон й гроно винограду. Уявила, як сяде в м’яке крісло перед телевізором, питиме гарячий чай із лимоном, відриватиме солодкі ягоди й кластиме їх у рот. А може, і вип’є трохи вина, щоб швидше зігрітися.
Вона зупинилася біля шафи з ковбасами, вагаючись, що вибрати. Зараз поглинула б і те, й інше. Зранку в роті й макового зернятка не було. Оксана проковтнула слину й простягнула руку до ковбаси — її не треба варити. Її пальці стикнулися з іншою рукою, яка тягнулася до того самого батона.
Оксана одразу відсмикнула руку, обернулася й побачила поряд високого гарного чоловіка. Модна стрижка з чорним волоссям, з легенькою сивиною на скронях, карі очі, повні губи. Та ще й у чорному пальто. Все, як вона любить.
— Вибачте, — сказав чоловік, усміхаючись білосніжними зубами.
«Голлівуд відпочиває. Ніби з глянсового журналу. Невже такі ходять у звичайний «АТБ» за ковбасою?» — подумала Оксана. Від його усмішки їй стало спекотно. Вона ледве відвела погляд і відійшла від шафи. «Уставилася, як баран на нові ворота», — лаяла себе по дорозі до каси.
У відбитті вітрини з напоями побачила себе й аж похолола. «Господи, яка ж я розхрістана. Що він подумав? Та й кому я взагалі потрібна». Вона виклала продукти на стрічку. Хтось поруч поклав те саме, і навіть ковбасу.
Мабуть, вона занадто довго дивилася на чужі покупки, бо почула:
— У нас з вами однакові смаки, ви не знаходите?
Оксана знову побачила красеня й його усмішку.
— Які там смаки? Звичайний набір продуктів. У половини покупців такий самий, — відповіла вона й відвернулася, згадавши, що виглядає, як мокра курка.
— Так, справді, — погодився він.
«Я — мокра й розкуйовджена, а він — наче тільки з перукарні». Вона уявила, на які пружинисті й м’які його волосся на дотик, і одразу стримала себе. «Побачила гарного чоловіка й розпустила слину? Заверни губи. Він не для тебе».
Оксана склала продукти в пакет, розрахувалася й, насилу не подивившись на красеня, попрямувала до виходу. На вулиці порив вітру вдарив у обличчя, немІ тоді, коли вона підняла очі та зустрілась поглядом зі Славком, який терпляче чекав її біля машини, Оксана зрозуміла — щастя було поруч увесь цей час.





