Ти знаєш, життя іноді так несподівано крутить… Ось і до мене постукала любов.
Марійка виїхала з села до Львова, вступила до університету. Після сільської школи навчання давалося важко, але вона цілими днями сиділа над книжками, щоб здати сесію та не втратити стипендію. Мама могла допомогти тільки продуктами з господарства.
Коли почала працювати в редакції місцевої газети, сама почала допомагати матері, переказуючи їй гроші. Кожну відпустку проводила в селі. Про море, звісно, мріяла. Але всім казала, що в них такий свіжий повітря, ліс, річка – якого ще треба півдня?
— Марійко, а коли заміж вийдеш? Хіба тобі ніхто не подобається? Не діждуся я онуків,— зітхала мама.
— Не переймайся, мамо, вийду,— відмахувалася Марійка, але розмови про заміжжя вже набридали. У селі кожен першим ділом питав про це.
Парубки в неї були, і кохання теж, але заміж так ніхто і не запросив.
Одного разу після роботи за вікном лляв як із відра. Дощ трохи стих, і Марійка, накинувши плащ, вибігла на вулицю. Але як вийшла — знову хлюпнуло з неба. Вона сховалася під навісом біля входу в будинок, дивилася, як машини розбризкують калюжі.
Раптом великий джип зупинився біля неї.
— Дівчино, сідайте! Навіть якщо дощ закінчиться, тут скрізь море, пливти доведеться,— крикнув через вікно молодий чоловік.
Вона сіла. А через півроку її рятівник зробив пропозицію. Ні, вона не закохувалася до нестями, але час виходити заміж, а з Ярославом було спокійно і надійно.
Жили вони з його матір’ю у великій квартирі в центрі.
— Не сподівайся, дівчинко, що нашу квартиру отримаєш. Не вийде в тебе цей номер,— одразу попередила свекруха.
— Непристойно цілий день у халаті ходити. У ньому тільки до ванної. Одягнись нормально,— командувала вона.
І Марійка переодягалася. Але прибирати й готувати у вихідній сукні було незручно. Сама ж Ганна Петрівна ходила, наче на прийом до міністра.
Одним словом, вони зі свекрухою не зійшлися. Одного разу Марійка почула, як та переконувала сина розлучитися, поки дітей немає. Вона, плачучи, сказала ЯрослаЯрослав нікуди її не відпустив, того ж дня зняв іншу квартиру, і вони почали жити разом, без злих очей і непроханих порад.
