Мене звати Олена, я мама в декреті. Старшій доньці три. Молодшому синові скоро буде пів року. Чоловік весь час на роботі, а нещодавно взагалі змушений був їздити на заробітки за кордон, бо щоб прогодувати двох дітей потрібні гроші, а моїх декретних не вистачає. От він і крутиться, як у колесі. Я все розумію, його не змушую мені допомагати з дітьми чи по господарству. Та і якось так склалось, що мені завжди допомагає мама. Вона навіть продала свій будинок на околиці міста й купила однокімнатну квартиру в нашому районі, аби завжди бути поруч. Вона вже на пенсії, але, благо, ще не виглядає та не почувається на свої роки. Тата не стало давно, а моя молодша сестра живе в Америці, тому крім мене в мами піклуватися немає про кого. Спочатку, поки дітей не було, я відмовлялась від маминої допомоги по дому, хоч вона часто пропонувала, мовляв, ти працюєш, давай хоча б прийду тобі приберу та їсти приготую. Але я чудово розуміла, що не маю права використовувати маму у власних цілях, тому ніколи не погоджувалась. А коли народилась моя старша донечка Аліса, я стала менш принциповою й погодилась прийняти допомогу від мами.
Та й самій мамі догляд за онукою був в радість, принаймні, мені так завжди здавалось. Мама тішилась, коли гуляла з Алісою у дворі. Прибиранням та приготуванням їжі я маму не навантажувала, старалась все сама встигнути. Коли бачила, що мама втомлюється сидіти з малою дитиною, пропонувала їй відпочити на дивані, або просила чоловіка відвезти її додому. У вдячність за допомогу з дитиною, ми з чоловіком, не зважаючи на те, що гроші нам самим були потрібні, вирішили подарувати мамі путівку на закордонний курорт. Мамі подарунок дуже сподобався, вона весь час викладала в мережу фото з відпочинку й писала, як вдячна дітям за такий сюрприз.
Коли ж народився наш другий синочок Тимофій, мама, просто після того, як ми повернулись з пологового, ледве не поселилась у нас. Вона сиділа зі старшою донечкою, інколи навіть готувала їсти, хоч я й не просила її цього робити. Мені завжди було шкода маму, адже я розуміла, що вона теж втомлюється, тим більше вік. Та мама говорила, що допомагати нам їй у радість й вона зовсім не відчуває втоми, коли сидить з улюбленими онуками.
«В мене ж крім вас нікого немає», – говорила мама з посмішкою. І я їй вірила, думала, що навпаки роблю благу справу, допомагаючи літній жінці відчути себе потрібною. Й хоч я жодного разу не просила маму приходити й допомагати нам з дітьми, але щоразу, коли вона приходила за власною ініціативою, я давала їй зрозуміти, як багато для нас важить її підтримка.
Але й ми з чоловіком не залишались в стороні. Повернувшись із заробітків, чоловік виклав чималу суму грошей, аби зробити хороший ремонт у квартирі моєї мами, тим самим віддячивши їй за допомогу з дітьми. Крім того, я на день народження намагалась робити матері гарні та недешеві подарунки – смартфон, брендовий одяг та якісне взуття. Мама щоразу дякувала й говорила, мовляв, не треба, чим я заслужила такі дорогі речі.
Ми сподівались, що у нас стосунки хороші, але нещодавно стався один прикрий момент. Зателефонувала мені сестра з Америки.
– Що ви, – каже вона мені, – маму експлуатуєте?
– Що? – Не зрозуміла я. – З чого ти таке взяла?
– Мені мама сама розповіла, – відповіла сестра, – каже, що так втомилась сидіти з твоїми дітьми, що їй світ немилий. Говорить, що якби могла, то давно втекла б до мене, бо вже не має сил тобі допомагати. Каже, що ти кожного дня її змушуєш приходити. Й тримаєш її за няньку, прачку та кухарку.
– Що??? – Я аж роззявила рот від шоку.
– Я все розумію, – суворо сказала сестра, – в тебе діти й таке інше. Але будь добра, найми няньку та хатню робітницю, а використовувати маму, як безплатну робсилу я не дозволю!
Я просто не знала, що й сказати. Виходить, я думала, що мамі подобається проводити час з онуками, а вона щоразу йшла до нас, як на манівці. Значить, їй це все було тяжко й неприємно. А що стосується хатньої роботи, то я ніколи маму не просила мені допомагати. Так, може вона кілька разів з власної ініціативи й зварила суп чи помила підлоги, але я ніколи б не подумала, що через це мама говоритиме сестрі, що працює в мене, як служанка! Тим більше, що ми маму теж не ображали й намагались всі її старання компенсувати фінансово. Просто в голові не вкладається. Й що мені тепер робити? Як говорити з мамою? Чи просто відмовитись від її допомоги, не називаючи причину? Швидше за все, я так і зроблю, адже якщо щось скажу, то знову буду винна. А з мене вже досить!
