Не рідні
Після отримання премії на заводі Олексій із двома товаришами сиділи у невеличкій корчмі. Хоч і невелика була премія, але він не одружений і до грошей ставився просто.
Є гроші добре, радів він, немає грошей, почекаю до зарплати.
Так він говорив друзям, коли ті скаржилися, що всі гроші віддають дружинам, а якщо вдасться сховати заначку і то добре.
Так, Олексію, холостякові легше жити, сумно промовив Ігор, а в мене три сини, а зарплата не така вже й велика. Даю тобі пораду не одружуйся, а то й дружина буде тебе «годувати»: діти їсти хочуть, чоботи розлізлися, з одягу виросли
Чоловіки сміялися, але раптом до них підсіла дівчина, гарна та жвава. Враз побачивши Олексія, вона сіла йому на коліна. Він був молодший за усіх. Йому навіть ніяково стало, але обійняв її.
Мене Оленкою звати, весело сказала вона, а тебе?
Олексій, відповів він, а друзі, підморгуючи, сміялися.
Оленка встала й сіла на стілець, який турботливо приставив Ігор, взявши його з іншого столу. Олексій хлопець із села, тож близько року жив і працював у райцентрі. Скромний за натурою, він не знав, як поводитися з такими жвавими дівчатами. Але Оленка йому дуже сподобалась, і того вечора вони пішли разом. А вранці він прокинувся поряд із нею.
Мені на роботу, сказав він, швидко одягаючись, а вона залишилась лежати.
Олексію, сподіваюся, це не остання наша зустріч? промовила вона, потягаючись. Приходь до мене після роботи, я чекатиму.
День здався Олексію нескінченним, але після зміни він стрілою помчав до Оленки. Та й справді чекала його у своїй гуртожитній кімнаті. Закохався Олексій у цю яскраву дівчину, навіть не пізнавши її як слід, хоч друзі й попереджали, що вона часто буває у чоловічих компаніях. Та невдовзі він уже запрошував її заміж.
Через рік у них народилася донечка Софійка. Олена спочатку була непоганою господаркою: готувала, прибирала, доглядала за дитиною. Але коли Софійці виповнився рік, все змінилося. Олексій на роботі, а вона залишала доньку у сусідки та йти кудись. Повертався додому дитина не вдома. Сусідка дорікала:
Олексію, у мене своїх двоє дітей, а ще й за твоєю дивись. Скажи своїй Олені, що більше не буду.
Сварилися, скандалили, Олексій погрожував дружині, якщо вона ще раз повернеться пяна. Але Олена почала приводити до хати чоловіків. Повертався з роботи а там компанія. Він виганяв усіх. І одного разу після чергової сварки Олена оголосила:
Забирай Софійку та йди куди хочеш, не потрібні ви мені обидва. Повертайся у своє село.
Так Олексій і зробив він уже давно про це думав, але сподівався, що дружина опамятається. У селі його мати Ганна сильно хворіла, навіть не вставала, а сусідка Надія за нею доглядала. Будинки стояли поруч, навіть у ворота виходити не треба паркан між дворами ледь тримався. Надія зійде зі свого ґанку і вже у сусідському дворі. Зручно було й їжу носІ так, дивлячись у вічні простори, вони розуміли, що справжня родина це не кров, а ті, хто завжди поряд у радості й горі.
