Ну слухай, було таке… З дитинства Даринка любила запрошувати подружок до себе. Мама завжди дозволяла, бо й сама була такою. Скільки Дарина пам’ятала, у них постійно були мамині подруги, особливо вихідними.
Дні народження теж ніколи не обходилися без гостей. Тато був іншим спокійним, до маминих подруг ставився нормально, інше чай з ними пив, жартував. Та частіше вони сиділи самі, а він у гаражі копався друзів у нього майже не було, хіба сусіди.
Дарині подобалося, коли до них заходили мамині подруги просто так, по дорозі. Вони рідко пили вино, хіба що святами, а так чай, каву. Коли приходили гості, у мами завжди був гарний настрій сміялися, співали.
Мам, можна, щоб Оля з Тетяною до мене прийшли? питала вона.
Звісно, доню, на столі печиво й цукерки, частуй, і йшла на роботу.
Якщо довго не приходили, мама пекла пиріжки й казала:
Запрошу хоч сусідку Марію й тітку Галю… Даринко, йди поклич їх.
Так і жили. Коли Дарина вчилася в університеті, приїжджала на вихідні з подругою, а то й на канікулах з нею гуляла звісно, з дозволу мами. Звичка мати гостей передалася й Дарині.
Вийшла заміж вона на останньому курсі за однокурсника Ігоря. Жили окремо, вона запрошувала подруг. Ігор спершу був проти, але потім зрозумів: для дружини це важливо.
Ігорку, у нас завжди були гості, я до цього звикла… Ти не проти, якщо іноді до нас будуть приходити?
У нас гості були рідко, мама не гостеприїмна. А якщо батько приводив когось скандал на весь вечір. Та якщо тобі так хочеться… І згодом чоловік звик.
Разом вирішували, кого запросити, зрештою визначився коло друзів. Ігорю не подобалася подруга дружини Наталя. Вона була самотньою, поховала чоловіка й завжди була трохи сумна.
Як ти з нею дружиш? казав чоловік. Вона завжди мовчить, і слова з неї кліщами не витягнеш. Якщо не сміятися, навіщо тоді приходити?
Але вона говорить зі мною, дає поради, а я їх слухаю. Наталя поганого не порадить. Вона вміє слухати й нікому не розповість секретів. Іноді ж хочеться поговорити по душі саме з такою людиною.
Ну знайшла кого слухати, нудьга…
Ні, Ігор, вона мені подобається. Наталя не хоче бути в компанії, тому іноді приходить одна. Мені з нею спокійно.
Час ішов. Ігор і Дарина збудували великий дім, народили сина, як і раніше зустрічалися з подругами. Іноді гуляли з дітьми, але частіше сиділи у Дарини дім великий, дітям було де поганяти.
Дві подруги жили зі свекрухами, там не пожартуєш, лише одна Марина жила окремо з чоловіком і сином, але теж приходила до них. Іноді збиралися з чоловіками ті випивали, то в гаражі сиділи, то в лазні.
Одного разу Наталя прийшла й ненароком промовила:
Даринко, я б на твоєму місці не дуже довіряла Марині. Будь обережна вона занадто багато уваги приділяє твоєму чоловікові.
Що ти таке кажеш? Вона просто весела, любить жартувати, заступилася Дарина.
А потім довго думала над її словами.
У неї немає чоловіка, тому й заздрить, мабуть. До того ж мама завжди казала триматися подалі від самотніх подруг. Треба якось віддалитися від неї.
Поговорила з чоловіком.
А я тобі казав вона якась замкнена…
Зрештою Дарина викреслила Наталю зі списку подруг, але в її житті нічого не змінилося. Вони як і раніше зустрічалися, допомагали одна одній, забирали дітей із садка.
Даринко, виручи, забери мого Вовчика, часто дзвонила Марина. Мій Олексій сьогодні на рибалці, а я затримуюся.
Звісно, Марино, не питання, адже наші діти в одному садочку.
Час минав. Одного разу Дарина прийшла за своїм Степаном і зустріла Марину. Вийшовши з садка, вирішили прогулятися з хлопцями до парку. Поки йшли, Вовчик спитав у мами:
Мам, а дядя Ігор сьогодні прийде? Вчора він мені смачні чіпси приніс.
Марина нічого не відповіла, але почервоніла. Дарині стало цікаво адже її чоловік теж Ігор.
Втім, вчора ввечері Ігор їздив до брата вони щось купували з меблями, а він допомагав. Приїхав опівночі, сказав, що забарився.
Та мало чоловіків на ім’я Ігор, відігнала думку Дарина. Але чомусь стало ніяково адже у Марини є чоловік.
Потім помітила, що Марина взяла телефон, але він розрядився.
Марино, візьми мій, якщо треба подзвонити.
Не треба, вдома заряджу й подзвоню.
У парк вони не пішли Марина раптом взяла Вовчика за руку й сказала:
Ой, Дарино, я забула треба до мами зайти. Парк іншим разом. І поспішила піти.
Дарина нічого не зрозуміла, чому подруга так метушилася.
Ну що ж, підемо зі Степаном додому.
Усю дорогу вона думала про Марину. Раптом згадала, як Ігор завжди хвалив її медовик.
У Марини дуже смачний торт, каза У Марини дуже смачний торт, казав він, а Дарина тепер зрозуміла, що хвалив він не тільки торт.
