Отак, слухай, історія кохана
Дві подруги, Оксана і Марія, їздили на роботу разом. Марія за кермом відповідальна, серйозна, але з гарною усмішкою. Оксана жвава, трохи безтурботна, але яка ж красуня! Познайомилися в офісі, працювали вже майже десять років у одному кабінеті, поряд з ще двома колегами.
Обидві не одружені, діти давно виросли й живуть своїм життям. Марія втратила чоловіка сім років тому загинув у аварії. Про нові стосунки навіть не думала.
Марічко, тобі треба хоч для душі знайти чоловіка, не кажу вже про шлюб, але хоч зустрічатися, постійно нагадувала Оксана, яка ніколи не втрачала надію зустріти свою долю.
Навіть думати не хочу. Ми з ним були, як дві половинки. Тепер він пішов у вічність, і більше для мене нікого немає, сумно відповідала подруга.
Оксана ж була приваблива, струнка, освічена й вільна. Вісім років тому розійшлася з чоловіком після неприємної сцени, яку застала, повернувшись із села до мами раніше за планом. Розмови не було просто викинула його речі. Квартира її, подала на розлучення. Були в неї парубки, але все не те нікого, за кого б вона готова була йти на край світу.
Нещодавно Оксана відсвяткувала свій «ягідний» ювілей сорок пять. Вона була на два роки старша за Марію. Відзначили в ресторані, все пройшло чудово. Сорок років вона теж святкувала, хоч Марія й відмовляла:
Оксанко, люди ж кажуть, що сорок не вік для свята. А ти збираєшся гулянку влаштувати?
Ех, Марічко, не вірю я у всі ці прикмети. Якщо на все озиратися, то й життя буде несмачне, сміялася Оксана.
Того вечора в ретортані за іншим столом сидів симпатичний чоловік навіть схожий на одного актора. Марія не помітила, коли Оксана притягла його до їхнього столика й посадила поруч.
Оксанко, ти звідки його викопала? пошепки запитала Марія.
Сам мене запросив на танець, а я йому й кажу у мене ювілей! А він обіцяв подарунок завтра, усміхнулася подруга.
Після свята Оксана почала зустрічатися з Олегом. Вже на другому побаченні він зізнався, що одружений.
Ми з дружиною збираємося розлучатися, не склалося. Діти дорослі, нас ніщо не тримає, запевняв він.
Олег доглядав гарно квіти, ресторани, поїздки за місто. Часто залишався в неї на ніч. Марія не впізнавала подругу.
Оксанко, літаєш, немов метелик, наче й нічого не важить, казала вона.
Уяви, Марічко, який він чудовий! Здається, я з розуму зїхала, сміялася Оксана.
Не варто так захоплюватися, пересторМарія дивилася, як Оксана знову плакала в подушки після чергової зради Олега, і в серці їй стало ясно деякі уроки треба вивчати не раз, а іноді й не два.
